Зять мій з бідної родини, тому весілля зробили ми з чоловіком дітям ...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Зазвичай я не розповідаю про проблеми у своїй сім’ї на загал. Але я не могла уявити, що зі мною може таке статися.

Я розчарована і намагаюся зрозуміти чи це всі молоді зараз такі нахабні та самовпевнені, чи це тільки нам так «пощастило»?

У мене щаслива та забезпечена сім’я. Ми з чоловіком маємо єдину дочку, для якої намагалися зробити все найкраще. Ми надіялися, що вона стане нашою опорою. Але зараз все змінилося…

Не так давно, ми видали дочку заміж. Її наречений — простий хлопець із бідної сім’ї, яка складалася з матері і сестри. Для дочки ми організували шикарне весілля. Вона ж у нас одна. І все обійшлося майже за наші гроші, дочка наполягла. Та ми не сперечалися. З нашого боку і гостей було більше. А становище зятя також розуміли: де б самотня жінка взяла такі кошти? Тому ми нікому й слова не сказали. Як весільний подарунок ми вручили нашій доньці квартиру. Вона розташована в непоганому будинку і район хороший. Але сама квартира в ненайкращому стані, бо її раніше здавали в оренду. Але ми з чоловіком вирішили, що ремонтом хай займаються молоді.

Після урочистої події  вони перебралися у свій куточок. Я думала, що молоді  зроблять ремонт в квартирі за гроші, які їм подарували на весіллі. Натомість, зять отримав машину. Та й і я не заперечую, що це корисна річ. Але вийшло так, що його рідня подарувала мізерну суму і на святкуванні зекономили. Ми не вимагали повернути нам гроші за весілля, бо думали що діти зроблять ремонт. А тепер можна сказати, що зятева машина — це також наш подарунок. А нам того треба?

На днях я зайшла до них в гості і кажу до доньки, що потрібно робити ремонт. Ну а як вони планують там далі жити і дітей народжувати? І ви не повірите, що відповів мені зять!

– Квартира не моя, тому я нічого робити не буду. Поговоримо про ремонт лише тоді, коли перепишете на мене половину квартири.

Що, що? Він хоче половину квартири? Я була пригнічена від почутого.

Я не знайшла слів, щоб відповісти. А якщо вони розійдуться? Зять такий, що без сумнівів забере половину квартири. Понад усе мене вразило те, що дочка не промовила ні слова. Як то розуміти? Вона відмовчується, а ми переживаємо за її майбутнє. З зятем ми не говоримо і доньці поки що мені нема що сказати. Мої мрії про щасливе майбутнє розтоптані. Тепер у мене виникло запитання: «Чи потрібно допомагати дітям, коли вони вже дорослі? Нехай спробують самі заробити собі на житло і на весілля. Мабуть, тоді по-іншому будуть до всього ставитися і зрозуміють, що потрібно залишатися людьми й багато працювати, щоб щось мати».

Чи згідні ви з цією думкою?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector