За 10 хвилин до реєстрації шлюбу до зали увійшов тато нареченого, а ...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Мені і досі важко розповідати про цей момент з мого життя, проте я відчуваю гостру потребу у цьому, аби захистити інших.

Так ось, тоді, мені було всього лиш 20 років і я закохалася у дуже гарного парубка – Сергія. Так, у нас була різниці у віці в 5 років, тому він вже був досвідченим і знав, що хотів від життя. Довго ми не зустрічалися, але приблизно пів року проходили. Потім, він вирішив, що хоче взяти мене за сою законну дружину, а  я не була проти, бо дуже кохала його.

Коли ми розповідали один одному про батьків, то ніколи не згадували про наших татусів. Насправді, я виросло без тата, бо мама каже, що він просто пішов тоді, коли я народилася. Сергій сказав, що його батько покинув сім’ю, коли йому було приблизно років 10.

Тому ми познайомили своїх матусь між собою, а вони і подружилися, досить не погано. Часто вони ходили разом на шопінг, або просто так зідзвонювалися, аби обговорити щось своє жіноче.

Коли ми з Сергієм хотіли випитати про своїх татусів, то мами ствердно казали, що він живе в іншому місті, що йому точно не до нас і взагалі – справжні чоловіки не дозволили б собі покинути таких прекрасних дітей, або взагалі піти і не давати про себе і знаку.

Коли ми формували список гостей на весілля, то мій майбутній чоловік наголосив на тому, що хоче бачити на цьому святі свого батька, бо добре пам’ятає його і взагалі сказав, що його мама винна у тому, що він залишився без батьківського крила.

Бюджет на гуляння у нас був не великий, та хіба це головне? Було видно, що ми щиро кохали, тому нічого не могло завадити почуватися комфортно на маленькому святі із найближчими людьми.

Ми до останнього не знали, чи прийде на гостини тато Сергія, бо він не дав йому точної відповіді.

Біля РАЦСу свого майбутнього свекра я не бачила, я тільки помітила, як Сергій хвилювався, постійно переглядав обличчя усіх людей, що були поряд, він когось шукав і я добре розуміла кого – батька.

Усі зайшли до зали, розпочалася церемонія, багато хто плакав від радості. Якби я тільки могла знати, що буде далі… Увірвався батько Сергія, а моя мама прокричала:

-Соню, це твій рідний тато!

-Що-що? – запитав Сергій?

-Так, я ваш тато, вам не можна брати шлюб! – відповів тато.

Описати усі ті почуття, які вирували словами не можливо. Мені хотілося в той момент провалитися крізь землю. Сергій знепритомнів на місці, а ледь не втратила свідомості.

Дивитися на наших матусь було теж не можливо. Ясна річ, що всі гості порозходилися по домівках і весілля не було. Ми досі не знаємо, як правильно спілкуватися, що говорити і тому подібне.

А як би ви вчинили на нашому місці? Одружилися б?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector