З самого раннього дитинства всією сім’єю Віталіка був його дідусь, я...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Батько Віталіка — безталанний музикант, який залишив свою сім’ю, коли йому ще й 3 не виповнилося. Він поїхав в Болгарію і від тоді не з’являвся.

Що з моєю матір’ю — не знаю. У мене не вистачало сміливості запитати.

Коротко кажучи, вся родина Віталіка — це його дідусь.

Він старався забезпечити онука найнеобхіднішим. Для цього дід працював на двох роботах. Та їм було не легко, особливо коли діти в садочку ходили в новенькому одязі, а на Віталіку були залатані колготки.

Новорічні свята були вже близько. Маленький хлопчик хотів знайти під ялинкою пожежну машину або ігрову приставку. Та все, що він там побачив — це стара вовняна шкарпетка. Вона належала дідусеві.

Хлопчик знайшов всередині одну цукерку «Білочка».

InHata. Новорічна оренда квартири

В очах Віталіка виступили сльози.

Дідусь, зітхаючи, приголубив онука і сказав:

— Та не плач, Віталік. Ти ж маєш радіти, бо хоч це і моя шкарпетка, але вона не така просто як тобі здається. Це чарівні шкарпетка з цукеркою.

— Чарівні?

— Саме так.

— А в чому їхні чари?

— Дивися, кожного разу, коли ти з’їдатимеш цукерку, у шкарпетці буде з’являтися нова. Варто лише залишити її на ніч, а зранку вже станеться диво.

Хлопчик заспокоївся і з сумнівом глянув на цукерку:

— А можна я попробую?

— Звичайно, це ж твій подарунок.

— А вона смачна, навіть смачніша, ніж звичайна.

Минали дні, але в шкарпетці постійно з’являлися нові цукерки.

Усі діти в садочку почали заздрити Віталіку. Спочатку вони не могли в це повірити, але одного разу вихователька сказала: «Дива трапляються не часто, але все ж трапляються. Віталіку дуже поталанило».

Та на що тільки дідусь не йшов, щоб це диво було реальністю. Через брак коштів, він купував дешевші цукерки і обгортав їх у фантик від «Білочки». Хоча це все було не легко, але дідусь ніколи не здавався.

Лише в першому класі хлопчику вдалося розгадати цю таємницю. Він спеціально не спав до ранку, щоб побачити як цукерка з’явиться в шкарпетці.

Від того часу минуло багато років. Віталік подорослішав, одружився і у нього народився син. Дідусь також частина його сім’ї.

Минулого року під час чергового святкування новорічних свят члени родини традиційно обмінювали подарунками.

Дідові дісталася якісна електробритва від дружини Віталіка і картина в рамці від правнука. Коли черга дійшла до самого хлопця, то він витяг і подарував дідусеві стару вовняну шкарпетку.

Чоловік запхав руку всередину і витяг з неї звичайнісіньке яблуко. Потім він неочікувано заплакав, а через мить радісно підскочив:

— Чарівна шкарпетка! А всередині мої улюблені зелені яблука! Віталік, дякую тобі! Та гляди, щоб яблука там завжди однакові були.

— Діду, а я тут до чого? Чарівна шкарпетка краще знає.

У Віталіка робота, свої справи і клопоти, але це не завадило йому уже протягом року забезпечувати чарівну шкарпетку яблуками. Бувало, що й серед ночі доводилося по магазинах бігати.

Коли Віталік відправляється у відрядження, то дружина питає: — «А ти коли повернешся?»

— Через два — три яблука.

Нехай і у вашому житті будуть люди, які зможуть подарувати вам чарівну шкарпетку.

А вам сподобалася ця зворушлива історія?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector