Коли я була ще студенткою, то познайомилася з ним, з хлопцем без якого вже не хотіла бути.
Це був мій Олег.
Відразу після випуску з університету ми одружилися.
Наші сім’ї подружилися і наче все було досить добре.
У повному комфорті ми прожили 15 років.
Ми завжди спокійно розмовляли, нічого не давало мені розуміння того, що я з Олегом хоча б колись розлучуся.
Він прийшов з роботи. Гучно заявив, що хоче зі мною серйозно поговорити, звісно я раптово прибігла.
Олег нічого не пояснив, але сказав, що просто йде від мене і більше не житиме ту.
Він дуже швидко зібрав усі свої речі і грюкнув дверима.
Сказати, що я була шокованою, то це просто промовчати…
Та якою я могла бути, коли цей випадок став мені снігом посеред літа.
У нас з Олегом — двоє дітей.
До речі, вони теж дуже болісно це сприйняли, тому вони переживали ще більше, ніж я.
Добре, що він хоча б телефонував до дітей щовихідних, а мені — взагалі не дзвонив.
Від свого сина я дізналася, що Олег полетів до Італії на роботу.
З часом я змирилася з тим, що я без чоловіка. Так, були в мене кавалери, але з ними у мене все ніяк не складалося.
Мені було вже тоді 35+… тому не все так просто, а тим паче, що у мене двоє дітей.
Минуло ще 6 місяців, моя співробітниця запросила мене на вечірку. Спочатку я не хотіла туди йти, але.. навіть діти сказала, аби я трішки розвіялася.
Потім я помітила у натовпі свого колишнього чоловіка — Олега…
Я удала, що не бачу його, проте він відчув мій погляд і підійшов сам.
Він хотів розговорити мене, але я замкнулася. Не дивно, бо я образилася.
Олег попросив зустрічі з дітьми, а цього заборонити я не могла.
Потім це стали регулярні візити.
То допоможе щось полагодити, то поїсть і похвалить мене, то випадково засне біля молодшого сина…
І все ж я зуміла пробачити його.
Зараз я не шкодую про те, що могла відпустити минуле, але прожити краще майбутнє.
А ви змогли б так, як я пробачити?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
