– Яку? Ледачу і товсту? Навіщо тобі така? Зараз у тебе ідеальна сім’...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Іван має трьох синів, двох дочок та люблячу жінку. У будинку не стихає сміх дітей. Аня, його дружина, завжди життєрадісна. Здавалося б, чого ще потрібно для щастя?

Та раптом Іван помітив, що дружина стала лінивою. На днях вона забула випрати йому сорочку, раніше на городі не всі справи проробила. Та й вагу набрала. Її привабливі форми залишилися десь в минулому.

Іван довго не думав і вирішив, що йому потрібна допомога. Він пішов до мудреця.

Сказка Мудрец (Толстой Алексей Николаевич) читать текст онлайн, скачать бесплатно

— То кажеш, що жінка не випрала твою сорочку і картоплю не встигла підгорнути? Може, Аня втомилася з вами усіма, бо вас в сімї 6, а вона одна. Їй хтось допомагає? — пильно подивився на чоловіка мудрець.

— Та ні. Домашні обов’язки тільки на ній. У мене є своє робота, а діти до школи ходять, вчаться. Аня тим часом вдома і нічого не встигає. І діти нікого слухати не хочуть! Дуріють та шумлять. Розлінилася вона та ще й поправилася! — далі вів своє іван.

— Поправилася? А ти спробуй народити п’ять дітей і залишитися в формі! — дорікнув мудрець.

— Я це розумію, але може сісти на дієту. Хай їсть трохи менше. Я хочу мати ідеальну сім’ю. Для цього мені потрібна працьовита і гарна дружина.

— Добре. Можеш йти додому. Твоє бажання буде виконано. Ти отримаєш свою працьовиту красуню. — сказав похмурий мудрець.

Старий не збрехав. Коли Іван прийшов додому, то побачив там симпатичну молоду дівчину. Вона посміхалася, як Аня, але в тій посмішці не було тепла.

— Хто ти? — запитав чоловік.

— Та ж твоя нова Аня! Ти не стій, заходь, я вже вечерю приготувала. — з усмішкою сказала незнайомка.

«Я навіть не мріяв, що отримаю таку красуню! Оце я щасливчик!» — подумки радів Іван.

Поки чоловік сидів за столом Аня не зупинялася ні на мить. Вона робила усі хатні справи: прибирала, прала, готувала. А коли уся робота по дому була зроблена, Аня відправилася на город.

«В будинку так тихо. А де ділися діти?» — подумав переляканий чоловік. Він побіг у кімнату і заспокоївся. Діти сиділи за столом і мовчки виконували домашні завдання. Він не міг повірити своїм очам. «Нарешті у мене досконала дружина!». Аня повернулася через кілька годин. Робота на городі була зроблена. Тепер вона мовчки сиділа в хаті з посмішкою на обличчі. Івана почала напружувати тиша, яка панувала навколо.

— Чому ви не граєте в ігри якісь? — запитав батько дітей.

— Ми не можемо бігати по хаті. Це не виховано, а ми виховані і слухняні. — відповів старший син.

Діти лежали кожен у своєму ліжку і дивилися в одному напрямку. Іван почав почувати себе незручно.

— Аня, а чому ти зі мною не говориш? — знову висловлює претензії чоловік.

— Я працьовита дружина. Усе, що мене обходить — це виконані вчасно домашні справи.

— А з дітьми що сталося? Чому вони більше не сміються і не радіють?

— Бо я зайнялася їх вихованням. Вони тепер чемні. — з натягнутою усмішкою сказала Аня.

Тиша почала давити Івану на голову. У нього розпочався головний біль.

— Йдемо спати! — скомандував чоловік.

«Може в ліжку нова красуня зможе мене здивувати». Аня лягла поруч і від неї віяло холодом. Іван зачепив її руку і відчув, що вона крижана. Чоловік обгорнувся ковдрою і відвернувся від дружини. Як тільки сонце зійшло на небо, Іван одразу побіг до мудреця.

— Благаю тебе, поверни мені мою стару дружину! — ще в дверях кричав чоловік.

— Це яку? Ліниву і не гарну? Для чого тобі така? — здивовано запитав старий. — Ти ж отримав ідеальну сім’ю, яку так бажав.

— Я зрозумів, що я хочу повернути свою Аню! Хочу, щоб діти гралися і бігали по хаті! Ти мусиш допомогти мені!

— Але колишня дружина не встигала робити всі домашні справи…

— Та це нічого! Я допомагатиму їй і діти також. — обіцяв Іван.

— А її фігура?

— Та хай поправляється скільки хоче! Вона все одно для мене найрідніша! — сказав чоловік зі сльозами на очах.

— Гаразд. Хай буде так. Повертайся додому і не забувай, що від добра — добре не шукають!

Іван поспішав додому. Як тільки він відкрив вхідні двері, до нього долинули веселі голоси та щирий сміх. Аня вийшла з кімнати. Вона була весела, як завжди. Повечерявши, дружина пішла на город.

— А куди ти йдеш? Залишся зі мною! — налякано сказав Іван.

— Я зараз повернуся. Хочу огірки позбирати…

— Зачекай, я з тобою! Діти, ходіть допоможемо мамі.

Діти придумали нову гру на городі. Вони збирали огірки наввипередки. Їм було весело і щирий сміх не припинявся. Вони впоралися через двадцять хвилин. «Тепер у мене справді щаслива сім’я», — подумав Іван і пригорнув до себе дружину.

А ви зрозуміли мораль цієї історії?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector