Якось після останнього уроку заплакана Юля вибігла з класу. Тарас ле...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Їй завжди було важко товаришувати зі своїми однолітками, адже дівчатка з класу навіть заздрили Юлі, хоч та навіть ніколи нічим не любила хизуватися.

Юля дійсно була дуже старанною та талановитою дівчинкою, але вона не хотіла виставляти це на показ, а навпаки.

Так, вона відмінно вчилася, навіть встигала ходити на танцювальний гурток і грала на скрипці, бо навчалася ще й у музичній школі, а як смачно готувала – словами не передати, бо то потрібно просто їсти.

Щовечора Юля була на кухні з мамою, аби порадувати своїх тата та братика.

Тому, у школі вона практично ні з ким і не дружила, та мала одного друга – Тараса, який що перерви приходив до дівчини, аби просто поговорити.

Та якось, після уроків Юля вибігла вся розплакана зі школи, а Тарас навіть не міг наздогнати її.

– Що з тобою? Чому ти плачеш? – збентежено запитав Тарас навздогін.

– Дівчата з мого класу насміхаються з мене, говорять різний бруд, мені це дуже не приємно! – сказала Юля.

– Хороша, навіть не думай через це плакати! Для чого плакати, якщо ти в рази краща за них, а вони просто заздрять!

Після цього, Юля навіть перестала так часто виходити на коридор до Тараса, адже дівчата з її класу насміхалися не тільки з неї, але й з її друга, тому вона вирішила, що так буде краще.

Ось так і втратила через такі речі свого найкращого друга, а якби була морально сильнішою – дала б відсіч.

Її найкращий друг завжди підтримував, розумів і старався надати гарну пораду.

А поки, вона старалася віднайти себе та зайняти думки співами, музикою, танцями.

Уже зовсім скоро Тарас буде випускником, тому Юля розуміла, що вони з ним більше не бачитимуться на перервах.

Якось мама зайшла до кімнати Юлі, яка якраз думала над тим, як зробити, аби не втратити зв’язок з Тарасом.

– Доню, чим ти засмучена? –  мама ніжно запитала.

– Все добре! – Юля сказала.

– Здається, я знаю. Той хлопчик, з яким ви танцювали на вечірці, він тобі подобається, правильно?

– Та як ти все знаєш? Ми раніше дуже гарно спілкувалися, а зараз…

–Юлю, я щоразу бачила його біля тебе, тому нічого складного.

Юля розповіла мамі про недавні події.

– Повір, що все буде добре – запевнила мама.

Також, мама поділилася своїм життєвим досвідом, розповіла про свої помилки у житті і Юлі стало легше.

Дівчинка, наче прокинулася і стала впевненою у собі.

– Мама каже правду, ніхто і ніщо не варте того, аби я втратила Тараса. Ми мусимо помиритися на його випускному.

І ось, випускний вечір.

Юля уже продумала, як і коли підійде то Тараса і як подарує йому тортик, який спекла сама.

Та це, було лише думками. Дівчинка спостерігала за тим, як до її Тараса почали підходити рідні, друзі і вітали його, а вона так і не насмілилася підійти сама до Тараса.

– Ти випадково не на мене чекаєш? – запитав у Юлі Тарас.

– Так, на тебе.

– З днем народження, тебе, люба! – простягнув квіти Тарас.

– Ти досі пам’ятаєш? – схвильовано запитала Юля.

– А це – тобі. – і дала Тарасові тортик.

Як тільки Тарас розпакував коробку, то побачив, що він теж отримав квіти, але солодкі, як він і любить.

Вони стояли, як причаровані. Наче, для них зупинилася мить.

Та до Тараса підійшов однокласник і нагадав про те, що вже час йти святкувати випускний.

– Дякую тобі, хороша за подарунок. Тримай, – і дав Юлі папірець.

Розгорнувши листок, Юля прочитала: «О дев’ятій вечора виходь біля свого під’їзду. Тарас».

Тарас знав, що Юля не зможе не прийти, тому підготував записку завчасно.

Юля весь цей час не могла нічого робити, вона так хвилювалася…

– Доню, ти не хвилюйся, я сама приготую і приберу вдома, а ти можеш йти збиратися. – сказала мама до Юлі.

Мама відразу зрозуміла, що сьогодні Тарас сьогодні завітає до них у двір.

Юля навіть нічого не відповіла, бо розгубилася і зашарілася. Відразу побігла до своєї кімнати.

– Ходімо, я тобі щось покажу, – сказав Тарас, як тільки-но відкрилися двері її під’їзду.

Їхній шлях тривав 34 хвилини, Юля усе запам’ятала.

Вона зрозуміла, що ще ніколи не бачила такого красивого пейзажу, як тут.

–  Ну а тепер, нумо їсти твій тортик, бо я навіть чай у термосі взяв! Хочу, аби ти відчувала себе святково.

Юля розчинилася  у цій атмосфері і зрозуміла, що їй ще ніколи не було так добре, як зараз у цей момент.

Вони говорили, сміялися, згадували усе, що їх пов’язувало.

– Доцю, ну ви де? Ми усі чекаємо на тебе і Тараса – з телефону було чути радісний голос мами Юлі.

– Ми миттю, матусю!

Ось так і відсвяткували день народження Юлі і випускний бал Тараса у тісному та такому рідному оточенні.

Хоч і ніколи не було подруг у Юлі, але вона щаслива від того, що у неї є ці прекрасні люди.

А у вас є хороші подруги?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector