Я саме приїхав до торгового центру, зачиняв авто. Там, на стоянці, до мене підійшов чоловік, одразу помітно, що безхатько.
Тихо й скромно попросив грошей на їжі, я навіть не глянув у його бік, лише буркнув:
– Знаю я, на яку їжу.
– Коля? – здивовано запитав чоловік.
Я роздивився безхатька і був у шоку.
– Юра?
– Угу.
– Ти чого це в такому вигляді? Що сталося?
– Довга історія. – Неохоче відповів Юра, не відриваючи погляд від асфальту.
Такого на стоянці я точно не чекав. Юра був доволі відомим у своєму вузькому колі. Мав невеликий бізнес, займався торгівлею. Я запропонував йому піти в кафе і там усе обговорити, та й нагодувати його. Він довго відмовлявся, але я був наполегливим.
– Ну розповідай. Як до такого життя докотився?
– А що тут розповідати?
– Та як що? Ти зникаєш, тебе ніхто цілий рік не бачить і не чує, а тут я зустрічаю тебе отакого і в такому місці.
Юра мовчав. При поганому освітленні я розглянув на обличчі Юри безліч шрамів.
– А з обличчям у тебе що?
– А що з ним?
– Звідки шрами?
Принесли замовлення і Юра швидко почав їсти. Доївши своє, сказав: “Випити б трохи”. Ми змінили наш заклад, зайшли туди, де є випивка. Юра взявся за склянку і йому полегшало.
– Пам’ятаєш, чому я зник? – раптом запитав він.
– Ну дівчина в тебе якась була. Щось типу того, наче, через неї чи то за нею поїхав…
– Все так. Спочатку все було, як має бути. Ми ходили в кіно, їли морозиво, я дарував їй квіти. Коли вирішив з нею поговорити про одруження, то вона мені видала, що я замало заробляю і треба чимось нормальним в житті займатись. Сказала, що в неї є знайомий, який продає автомобілі, прибуток чималий. Познайомила, а думати вже я мав сам. Той чувак справді був видним таким. Сказав, що дасть роботу. Мені дають гроші і адресу, я їду в інше місто. Там віддаю тому, кому треба, а мені дають ключі від машини. Приганяю машину замовнику. Я з’їздив пробний раз, все було просто і гладко, гроші були добрі.
– Ну, чому ти зник, тепер зрозуміло. А що ж сталося з тобою?
– Та зажди ти. Не перебивай. – роздратовано обірвав Юра і випив ще чарку. – Я ж розповідаю. Запропонували вони мені кілька машин перегнати. Це ще простіше, бо треба лише гроші відвезти, а машини вагоном привезуть згодом. Сума була шалена і я взявся за справу. По дорозі мене підрізала дев’ятка. Я полетів на узбіччя, отямився в лікарні без грошей і машини. Зразу почали випитувати, звідки маю такі гроші, погрожували… Я віддав все, що мав і тепер я бомж. Життя таке…
– Чекай, в твоєї бабусі є дім, чого не можеш у неї жити? І дівчина?
– Так що дівчина? Не розумієш нічого? – обірвав Юра. – Дівчина кинула мене. Зараз з тим водиться, що мені машини пропонував. Це все кидалово і вона в тій банді. Але вже пізно, поїзд поїхав. Бабуся давно померла, хату я братові відписав і тепер мене там бачити не хочуть.
Шкода стало Юрку. Дав йому грошей. Додому на жаль взяти не можу, дружина не зрозуміє. Та й діти. Порозумівся з Юрою.
– Та не парся, Миколо. Не твої то проблеми. За гроші дякую, живи, як людина.
Але просто так кинути Юру я не зміг. Через знайомого заселив його в гуртожиток і найшов роботу сторожем. Краще, ніж нічого.
Що вас найбільше вражає у цій історії?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
Ще цікаві статті:
Сади Семіраміди 21 століття: в аеропорту Сінгапуру відродили одне з Семи чудес світу 
Корвалол: невідомі властивості, про які мало хто знає 
Мені 45 років, чоловікові – 41. Ще весною помітила в його поведінці зміни, а скоро все стало ясно 
Речі, якими всі користуються, але навіть не здогадуються про їхнє реальне призначення
