Яким же було моє здивування, коли я в безхатькові упізнав свого одно...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Я саме приїхав до торгового центру, зачиняв авто. Там, на стоянці, до мене підійшов чоловік, одразу помітно, що безхатько.

Тихо й скромно попросив грошей на їжі, я навіть не глянув у його бік, лише буркнув:

– Знаю я, на яку їжу.

– Коля? – здивовано запитав чоловік.

Я роздивився безхатька і був у шоку.

– Юра?

– Угу.

– Ти чого це в такому вигляді? Що сталося?

– Довга історія. – Неохоче відповів Юра, не відриваючи погляд від асфальту.

Такого на стоянці я точно не чекав. Юра був доволі відомим у своєму вузькому колі. Мав невеликий бізнес, займався торгівлею. Я запропонував йому піти в кафе і там усе обговорити, та й нагодувати його. Він довго відмовлявся, але я був наполегливим.

– Ну розповідай. Як до такого життя докотився?

– А що тут розповідати?

– Та як що? Ти зникаєш, тебе ніхто цілий рік не бачить і не чує, а тут я зустрічаю тебе отакого і в такому місці.

Юра мовчав. При поганому освітленні я розглянув на обличчі Юри безліч шрамів.

– А з обличчям у тебе що?

– А що з ним?

– Звідки шрами?

Принесли замовлення і Юра швидко почав їсти. Доївши своє, сказав: “Випити б трохи”. Ми змінили наш заклад, зайшли туди, де є випивка. Юра взявся за склянку і йому полегшало.

– Пам’ятаєш, чому я зник? – раптом запитав він.

– Ну дівчина в тебе якась була. Щось типу того, наче, через неї чи то за нею поїхав…

– Все так. Спочатку все було, як має бути. Ми ходили в кіно, їли морозиво, я дарував їй квіти. Коли вирішив з нею поговорити про одруження, то вона мені видала, що я замало заробляю і треба чимось нормальним в житті займатись. Сказала, що в неї є знайомий, який продає автомобілі, прибуток чималий. Познайомила, а думати вже я мав сам. Той чувак справді був видним таким. Сказав, що дасть роботу. Мені дають гроші і адресу, я їду в інше місто. Там віддаю тому, кому треба, а мені дають ключі від машини. Приганяю машину замовнику. Я з’їздив пробний раз, все було просто і гладко, гроші були добрі.

– Ну, чому ти зник, тепер зрозуміло. А що ж сталося з тобою?

– Та зажди ти. Не перебивай. – роздратовано обірвав Юра і випив ще чарку. – Я ж розповідаю. Запропонували вони мені кілька машин перегнати. Це ще простіше, бо треба лише гроші відвезти, а машини вагоном привезуть згодом. Сума була шалена і я взявся за справу. По дорозі мене підрізала дев’ятка. Я полетів на узбіччя, отямився в лікарні без грошей і машини. Зразу почали випитувати, звідки маю такі гроші, погрожували… Я віддав все, що мав і тепер я бомж. Життя таке…

– Чекай, в твоєї бабусі є дім, чого не можеш у неї жити? І дівчина?

– Так що дівчина? Не розумієш нічого? – обірвав Юра. – Дівчина кинула мене. Зараз з тим водиться, що мені машини пропонував. Це все кидалово і вона в тій банді. Але вже пізно, поїзд поїхав. Бабуся давно померла, хату я братові відписав і тепер мене там бачити не хочуть.

Шкода стало Юрку. Дав йому грошей. Додому на жаль взяти не можу, дружина не зрозуміє. Та й діти. Порозумівся з Юрою.

– Та не парся, Миколо. Не твої то проблеми. За гроші дякую, живи, як людина.

Але просто так кинути Юру я не зміг. Через знайомого заселив його в гуртожиток і найшов роботу сторожем. Краще, ніж нічого.

Що вас найбільше вражає у цій історії?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector