Як заробітчани “кидають під ноги” своїх батьків

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Мене звуть Вікторія і мені 43 роки.

Я живу зараз в Неаполі, маю чоловіка, і синочка, якому 6 років.

Мої батьки залишилися жити в Україні. Так, вони вже не молоді і дуже хворіють, хочуть, аби я їх забрала жити до себе в Італію.

Та якщо розібратися, то моє життя з 15 років повністю не залежне від них, бабуся казала, що мама взагалі не хотіла опікуватися мною.

Тоді, чому я повинна зменшувати свій комфорт та допомагати батькам?

Та є одне але. Мій чоловік є італійцем, і він взагалі не проти того, аби мої батьки переїхали жити до нас. 

Так, мені трохи шкода батьків, але я не хочу, аби моє життя перетворилося в пекло після того, як вони житимуть з нами.

Здається, нікому не цікаво слухати про те, як я довго будували своє життя, аби воно було таким, як є зараз.

Та зараз у мене прекрасна сім’я.

Чоловік, який мене обожнює, розумний син, дім та хороше фінансове становище.

Я можу дарувати для своїх улюблених людей подарунки, подорожувати і не турбуватися по те, що мій син залишиться без освіти.

Батьки ж були у мене в гостях уже після того, як я народила сина. Вони попросили їм допомогти матеріально, що я і зробила.

Потім гроші просто пересилала з Італії в Україну.

Батькам вже по 70 років. З дітей у них більше нікого нема, я одна єдина дочка.

Мама не рідко телефонує, аби поскаржитись на те, що у неї навіть нема з ким поговорити, чи подати води.

Я собі думаю про те, що після їхнього переїзду до Італії у мене буде йти дуже багато грошей на оренду квартири для них, на їхні ліки та лікування.

Батьки ж за все життя не відкладали собі грошей, а витрачали усе на розваги, на подорожі і на те, що вважали за потрібне.

Подруга моя каже, аби я навіть не думала забирати батьків до себе, бо вони ніколи нічим мені не допомагали. Вони взагалі згадали про мене після того, як дізналися, що вийшла заміж за італійця, який має не погані гроші.

А ще, вона порадила сказати, що є певні проблеми з документами і батьки просто не можуть перетинати кордон і переїхати на постійне місце проживання до мене.

Я не хочу, аби мій син теж ріс без освіти, без перспективного майбутнього, бо бабуся і дідусь не думали тоді, коли це було вкрай потрібно.

От скажіть, як мені вчинити?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector