Жив на світі один старий та мудрий самурай. У нього були учні, яких він навчав бойовому мистецтву. Під час таких навчань до нього прийшов молодий воїн, який завжди любов егоїстично та жорстоко поводитися з іншими.
Він завжди любив провокувати: спершу починав ображати противника, той нервувався і приймав виклик, але був настільки осліплений своєю люттю, що постійно здійснював численні помилки і в кінцевому результаті програвав бій.
Подібна ситуація трапилася і цього разу: воїн вирішив сказати декілька образливих слів і почав уважно спостерігати за реакцією самурая. Але самурай навіть не озирнувся і продовжував учням пояснювати нові прийоми. Так повторилося ще декілька разів. Коли ж воїн помітив, що самурай взагалі не реагує на його слова, він розвернувся і пішов.
Учні всі з подивом спостерігали за цією ситуацією. Потім один з учнів вирішив запитатися:
— Учителю, а чому ви взагалі ніяк не відреагували на його слова? Потрібно було провести з ним бій!
Мудрий самурай відповів:
— Уявіть собі ситуацію: вам приносять подарунок і ви вирішуєте його не приймати, кому він буде належати?
— Звичайно, що своєму колишньому господарю, — хором відповіли учні.
— Аналогічно можна сказати і про агресію, злість та образи. Поки ти їх не будеш приймати, вони будуть належати тому, хто їх приніс тобі.
А вам сподобалася притча?
