Я з дитбудинку, своїх батьків ніколи не знала. Та коли я нарешті зна...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Моє дитинство пройшло у дитячому будинку. Зі своїми батьками я не була знайома, але дуже хотіла з ними зустрітися. Усі навколо намагалися переконати мене, що цього ніколи не станеться. Та моя надія не вмирала і було внутрішнє відчуття, яке підказувало, що я зустріну свою рідню.

Самотність вбиває більше людей, ніж шкідливі звички - КОРДОН

Після університету я пішла на роботу в редакцію журналу. Стати журналістом було моєю мрією з дитинства.

Я нікому не розповідала про своє минуле, бо не хотіла, щоб мене жаліли. Я цінувала вихователів свого дитячого будинку за їхнє добре ставлення і була рада, що у саме там у мене з’явилися вірні друзі.

На роботі головною була дуже вишукана жінка. Я інколи думала, що хотіла б мати таку маму. Та стосунки з начальницею у мене було доволі напружені, адже Валерія Олександрівна мала високі вимоги. Воне не вміла пробачати і звільняла за будь-яку помилку. Якщо траплялося так, що потрібно було йти на лікарняне або в декрет, то краще одразу писати заяву бажанням.

Ми почали більше спілкуватися аж через два роки роботи. Тоді мене зробили заступником за мої заслуги і працелюбність.

На фірмі потрібно кожного року проходити обов’язковий медогляд. Одного разу наші аналізи поплутали. У двох людей були дуже схожі результати, чого лікарі ніяк не могли усвідомити. Як виявилося, у мене з Валерією Олександрівною родинний зв’язок.

Лише після цього я почала помічати, що зовнішньо ми також схожі. Та жінка сказала, що у неї справді колись була дочка і вона була змушена віддати її у дитячий будинок.

Звичайно, що ці новини мене здивували. Проте, я готова була їй все пробачити. У моїй голові з’явилися думки про те, що нарешті моє життя зміниться на краще, адже тепер у мене є мама. Та Валерія Олександрівна побажала нікому не розказувати про це і залишити все, як є.

Жінці було 44 роки. Вона не мала ні чоловіка, ні дітей і жила сама у розкішному будинку.

Я не очікувала, що вона так буде поводитися, тому вирішила звільнитися. Я переїхала жити в інше місто. Після цього я більше не зустрічала свою матір. Та в глибині душі я хочу, щоб вона змінила свою думку і ми відновили наше спілкування.

А які ваші думки стосовно цієї історії?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector