Я тоді була на шостому місяці, коли дізналася про іншу жінку мого чо...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Я часто слухала ті історії подруг і знайомих про зраду чоловіка. Але, як то завжди в житті, слухаєш і думаєш, що таке станеться з будь-ким, але не зі мною. Хіба чоловік міг би мене проміняти на іншу7 Ніколи! Але доля вирішила інакше.

Я була на шостому місяці, коли дізналась, що він мене зрадив. Ні, чекайте, не просто зрадив, а зраджував мене регулярно. Ми жили в іншому місті, я нікого там не знала, квартира була орендована. Та жінка була третьою постійно, від самого початку наших стосунків. Про сльози розказувати не буду. Як би я не хотіла зупинитись, але вони і далі ллються.

Не зважаючи на все те, я хотіла зберегти сім’ю. Хотіла, щоб у дитини був тато. Хотіла пробачити і думала, що зрозумію свого чоловіка. Я ловила по крапельці наше втрачене щастя і хотіла з нього щось зліпити. Ми якось жили далі. Час минав, але я не була щасливою. Щось було не так.

Якось мені довелось поїхати на вихідні до іншого міста. Був уже сьомий місяць, але почувала я себе погано. Вирішила піти до лікаря. На щастя, усе було добре, лише виписали вітаміни. У гаманці я майже не мала грошей, тож подзвонила чоловікові і попросила, щоб скинув трохи грошей на картку, на що почула: “У тебе є батьки, нехай вони тобі допомагають!”

Я була в шоку і повністю в образах. Склалось враження, що я його зраджувала всі ті місяці і тепер ще й прошу від нього грошей. Я нічого не розуміла. Усе наче було добре… Може, він просто вже не любить мене, але нащо тоді бути разом? Чого він досі живе зі мною? Я все зрозуміла, коли повернулась додому. Його речей не було. Він зібрався й поїхав до батьків. Ми так і не побачились. Телефонні розмови були жахливими, він був холодний навіть до дитини. Я зібралась і поїхала додому в село, до батьків.

Згодом я дізналась, що вдома він просив пробачення, а поза домом продовжував зустрічатись з тією жінкою. Минуло пів року. У мене народилась дівчинка. Весь той час чоловік часто дзвонив і просив мене повернутись. Казав, що змінився, але я не вірила. Не хотіла бути з тією жахливою людиною. Раніше я не уявляла життя без нього, а зараз не уявляю життя з ним.

Я багато чого зрозуміла і навчилась. Тепер я ціную себе і не дозволю себе ображати. Ніякого поганого ставлення до мене ніколи не буде. Я зрозуміла свої помилки і більше на ті граблі не стану. Якщо нема поваги — то нема й любові. Цінуйте своїх близьких, бо колись вони просто зникнуть з вашого життя.

А ви б могли пробачити зраду?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector