Я терпіла і дивувалася реальності. Мало того, що я вийшла заміж за М...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Моє знайомство з чоловіком було в Інтернеті. Все будо добре, поки  не почала жити у його родині.

Зі своїм чоловіком я познайомилась через сайт знайомств. Ми з різних міст, тому поки зустрічались, то бачились дуже мало і не часто. У переписках ми були наче ідеальна пара. Розуміли один одного, були окрилені коханням та дуже чекали наступних зустрічей.

Максим любив розповідати мені про свою родину, казав, що живе у величезному будинку  і має свій бізнес.Коли він приїжджав до мене у місто, то можна було сказати, що він справді багатий, проте це все було зайвими словами.

Через декілька час я завагітніла і ми вирішили поїхати до нього в гості. Я справді побачила велику хату, дві машини в гаражі і досить затишне подвір’я, якби не один нюанс. У цьому будинку живуть дві сім’ї. Тобто в одній частині будинку (у трьох кімнатах) живе Макс, його батьки та молодша сестра), а в іншій його брат з сім’єю. А машини належать виключно його братові. У брата Макса є дві машини, шикарний ремонт і справжній бізнес, а от у Макса нічого.

Ну я подумала, що може, то час зараз такий і немає вже нічого втрачати. Я надіялась, що колись усе зміниться на краще, проте так не сталось. Мене не прийняли в сім’ю і сказали, що я спеціально хотіла пришвидшити процес одруження і тому захотіла дитину. Ми почали думати над житлом  і я вирішила продати свій старенький будинок у селі, щоб Макс зробив нам ремонт. Мені навіть ніхто не подякував за таке.

Свекруха зі мною майже не говорила. Вона завжди ходила до свого іншого сина і приходила тільки спати до дому.Їсти готували ми у різних баняках, мали різні холодильники і все це мені нагадувало якийсь гуртожиток. З сім’єю брата Макса я також не подружилась, тому жила як сирітка.

Коли народилась моя дочка, то ситуація сильно не змінилась. Усі почали сумніватись, що це дочка Максима і майже не допомагали мені. Я кожного вечора плакала мамі в слухавку і не могла повірити, що тепер буду так жити. Мама попереджала мене, що буде складно, але я не думала, що настільки.

Пройшли роки і наші стосунки з Максимом почали все більше погіршуватись. Він почав багато випивати, я не працювала, тому жити було важко. Тепер я думаю чи варто було віддавати свій хоч і старенький будинок на ті ремонти. За весь час, поки у нас є дочка Максим нічого не купив: ні квартири, ні машини. Мені набридло так жити і я подала на розлучення.

Тепер я вже рік живу з дитиною на орендованій квартирі, ходжу на роботу, а моя мама завжди допомагає мені. Макс так і не знайшов собі нової дівчини, а вони і досі живуть усі на купі.Добре, що у мене ж для кого жити.

Одного я не можу зрозуміти: чому родина Макса мене так не любила? 

Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: