Я покинула чоловіка у 58 років, і підтримала мене лише невістка Ната...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

З моїм чоловіком ми жили довго і зуміли побудувати будинок, зробити там декілька ремонтів і виростити прекрасних синів.

Наші сини вже дорослі. Один має дружину і дитину, а інший живе у Києві і працює програмістом.

Мій чоловік почав працювати за кордом, ще тоді, як нам старший син був маленьким. Він і в Україні мав роботу, просто її не вистачило б на те, аби побудувати свою оселю. Тоді ми ще жили з батьками чоловіка.

Зазвичай, чоловіка не було вдома по 3-4 місяці. Свекруха була дуже хорошою жінкою і допомагала мені з усім, за це  її і люблю.

Після того, як ми змогли збудувати будинок, народився другий син.

Була у нас дуже щаслива родина, ми всі тішилися тим, що маємо та поважали один одного.

Чоловік вже не їздив на заробітки і працював у сусідньому місті, бо так кращі умови.

Виросли наші синочки, розлетілися хто куди, але про батьківський дім не забувають і часто приїжджають.

А от два роки тому, коли ми святкували річницю подружнього життя, мій чоловік підкинув мені сюрприз, краще б не робив цього.

Він розповів мені про те, що під час того, як він їздив на заробітки, то зраджував мені і навіть не з однією, а з тими, хто купувався за гроші.

Чоловік хотів покаятися, вилляти мені свою душу і зізнатися у тому, що йому соромно за такі вчинки.

Уявіть, як мені було від того гірко.

Я, молода та красива, сиділа вдома з дитиною і не дозволяла собі навіть подивитися на інших чоловіків, а цей дозволяв собі найінтимніше з іншими.

Так ось, мене це надто сильно заділо, тому це і стало кінцем нашої сімейної історії.

Чоловік пішов жити зі своєю мамою, а я залишилася жити в нашому будинку.

Чоловік не приховував ні від кого причини нашого розлучення, тому всі це вже знають.

Та найгірше те, що мої сини взагалі не розуміють мене та не підтримують мене у тому, що я подала на розлучення.

Старший син навіть похвалив батька за те, що він набрався сміливості та розповів мені таке, а я — дуже погана, бо не оцінила благородності чоловіка.

Ось так, тепер мої сини стали тими, хто мене не підтримує та не розуміє.

Єдина людина, яка мене розуміє — це моя невістка. Наталка відразу мені сподобалася, тільки син нас познайомив.

– Мені вас шкода і я дужу хочу вас підтримати — сказала невістка. Якби мій чоловік таке робив, я б не пробачила і теж подала б на розлучення.

Як приємно, коли хоч хтось тебе розуміє. Невістка навіть перед сином мене захищає і доводить, що я зробила все правильно.

А мені що? Так, боляче, бо чоловік став дуже рідним, але я маю онуків, синів та город. Справ вистачає. Головне — не телефонувати йому та не розпитувати про те, як йому зараз і як у нього справи.

Я сильна і зможу це пережити.

Сини досі не пробачили мені і рідко коли приязно розмовляють зі мною.

Чоловіки солідарні з чоловіком — стандартна картина.

Мені боляче згадувати про свого, тепер колишнього, чоловіка.

Та з ним щасливою я не буду! Жити зі зрадником — біль.

А як би ви вчинили на моєму місці?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: