Ввечері Оксана готувала страви на святковий стіл, завтра в неї день ...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Ще з університету ми дружимо сім’ями й ходимо один до одного у гості на свята. Погодьтеся, веселіше проводити дні народження у колі друзів, ніж просто з рідними. От чергове свято було в Оксани. Всі, як зазвичай, зібралися у неї вдома, проте не було Ольги та Андрія — а вони справжня душа нашої компанії. От я і запитала Оксану:

— Слухай, а чого Олі з Андрієм немає?

Після цього, Оксана розповіла мені дуже дивну історію:

«Я ж як зазвичай почала всім дзвонити та запрошувати на день народження і подумала, це ж якщо Оля з чоловіком прийде, то скільки мені бутербродів з ікрою робити? Якщо Андрія не буде, то все зрозуміло  — скільки людей, стільки й бутербродів. А якщо він прийде, то вся система збивається! Я ж ікру дорогу купляю, день народження все ж таки раз на рік.

А він же й сам всі ті бутерброди з’їсти може. Завжди приходить і їсть так, ніби його до того взагалі не годували. Я ж навіть підносити нову їжу не встигаю, як він тишком-нишком собі в тарілку салатики підкладає. А як додому йде, то навіть з собою їжу просить!

Минулого року аж три бутерброди з ікрою з’їв. Мені не шкода, я можу пережити, а от Галі й Любі не вистачило! Довелося їх салатами годувати та виправдовуватися. Раніше ж як було? Кожному гостю по одному бутерброду й всі знали це правило, зайвого в тарілку не накладали. А з такими як Андрій ці свята взагалі не окупляться. Вже б могли цінник з подарунка зняти, а то куплять щось на 100 гривень, а з’їдять на всі 500!

Не знала я що робити. Все ж таки це мої друзі й не кликати їх було б просто не гарно. Поки готувалася до свята, думала лише про це. Як би Олі натякнути за Андрія. Вирішила їй подзвонити:

— Олю, привіт. А ти до мене з Андрієм прийдеш?

— Так, як завжди, — відповіла подруга.

Я набралася сміливості, видихнула та сказала:

— Слухай, раз так, то перед виходом погодуй його, будь ласка. Тому що він завжди дуже багато їсть і тільки коли приходить до мене у гості!

Оля послухала це й кинула слухавку. Образилася. Але я не сумую, вона просто дуже імпульсивна, але швидко відходить. Проте на свято вона так і не з’явилась, але думаю, я з нею поговорю й ми помиримося. Зате тепер усім бутербродів вистачило.»

Я Оксані нічого не сказала у той вечір, але так неприємно стало. Склалося відчуття, ніби вона вважає, що ми до неї тільки попоїсти приходимо. Але ж насправді, це чудова можливість зустрітися, поговорити, посміятися. Яка різниця хто скільки їсть? Знаєте, в мене взагалі зникло бажання до неї приходити. Можливо, вона і за мене так говорить…

Що робити з такою подругою?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: