Дівчинка мала ще обох сестричок. Хіба таке диво буває?
З чоловіком ми вже сім років у шлюбі. Діток у нас, на жаль, немає. У мене було дві невдалі вагітності і після цього лікарі сказали, що я не можу мати дітей. Ми дуже розчарувались і старались лікуватись і зробити дитинку.
За час, поки я лікувалась, то ми з чоловіком придбали собі житло, мали дві машини і дачу за містом. Проте нам завжди чогось бракувало. Усі наші друзі мали по двоє-троє дітей, а ми вже у 30 років ні одного.
Я багато думала, про те, щоб взяти дитинку з дитячого будинку, проте завжди сумнівалась, поки мій чоловік Саша першим заговорив про усиновлення:
– Міл, може візьмемо когось із дитбудинку? У всіх діти … всі тільки і говорять про коляски, самокати і мультики … теж хочеться, виховувати дитину …
– Сашко, я думала про це, але якось боялася тобі запропонувати … А ти кого хочеш? Хлопчика чи дівчинку?
– Мені все одно, але більше, напевно, дівчинку, хочу як принцесу її ростити!
– Я теж за дівчинку.
Ми підготували усі необхідні документи і дозвіл на всиновлення отримали дуже швидко. Коли ми прийшли до дитячого будинку, то я була шокована. Я побачила таку велику кількість самотніх діток, проте знайшла мене одна білява дівчинка, яка спитала мене підстрибуючи:
– Тьотю, а Ви випадково не моя мама?
Моє серце мало не зупинилося. Я навіть не знала, що й відповісти, але сльози зрадницьки потекли з очей і слова самі зірвалися з моїх губ:
– Так, моя люба, ми з татом прийшли за тобою!
Сашко взяв дівчинку на руки і ми пішли до директора дитбудинку. Він якось так дивно відреагував на те, що ми взяли саме цю дівчинку. Вихователька забрала дитинку, а директор почав з нами розмову.
– Розумієте … тут все складно … ця дівчинка не одна …
– Ну і що, візьмемо обох! У неї братик? — перебила я директора.
– Ні, у неї дві сестри … Вони трійнята. Всіх заберете?
Ми з Сашком дружно заплескали очима. Три одинакові принцеси? Таке хіба буває?
– Від них відмовилися батьки?
– Їх мама – наша вихованка. Молоденька була зовсім, коли завагітніла … А тут відразу троє, ось і не впорався її організм: дітей врятували, а її не змогли … немовлятами їх ніхто не взяв. Ну, кому потрібні відразу троє? А розділяти таких не можна!
– Нам потрібні! – впевнено так сказав Саша, і встав зі стільця.
– Ходімо, показуйте вже всіх! Як їх звати?
– Марійка, Даринка і Олександра!
Тепер ми їдемо шукати квартиру для нашої тепер багатодітної сім’ї. Бог дав нам таких прекрасних дівчаток і ми дуже тішимось такому диву!
Чи сподобалась Вам ця історія?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
