Вона думає, що я не бачу, як вона прикидається немічною, щоб приверн...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Одразу після одруження, ми з чоловіком вирішили орендувати квартиру і жити окремо від батьків. Через декілька років ми придбали власну квартиру, і все у нас було добре. Наші діти вже давно виросли, мають свої сім’ї. Коли ми залишилися удвох, то вирішили забрати до себе свекруху, бо після смерті її чоловіка, вона жила сама.

Останніх місяців два, вона часто почала скаржитися, на те, що їй вже важко та й самотньо залишатися вечорами одній. Я завжди з нею добре ладила, тому одразу погодилася, щоб вона жила з нами.

Перших декілька років, ми жили душа в душу. Спокійно розділили між собою домашні обов’язки, ніхто нікого не змушував щось робити. У нас панувала взаємоповага, як мені тоді здавалося.

Завдяки тому, що мені помагала свекруха, я мала більше вільного часу, на своє хоббі. Я знову почала приймати замовлення на пошиття одягу. Я розуміла, що воно не приносить багато грошей, але це була невеличка підмога нашому спільному бюджету з чоловіком!

Протягом декількох років все було добре та мирно.

У мене за цей період, з’явилася невеличка база клієнтів, вони часто робили у мене замовлення.

Для своєї свекрухи я теж вирішила пошити декілька речей, зараз вона їх носить з усмішкою на обличчі.

Проте, останнім часом, я відчуваю, що свекруха почала ухилятися від виконання домашніх обов’язків. Причому вона це робить досить завуальовано. Коли я повертаюся до хати, то знаю, що і скільки мені потрібно зробити. Розраховую час, а потім сідаю за пошиття одягу. А свекруха, обіцяє все поприбирати, а потім просто підставляє мене.

Звичайно, що мені не важко їй допомогти, чи зробити замість неї усю роботу, але люди чекають на своє замовлення в певний термін. А тут виходить так, що я нічого не встигаю виконати.

Зі своєю свекрухою, я намагалася поговорити декілька разів, але вона лише мені широко усміхається, і повторює, що все намагається встигнути зробити. Я її взагалі хотіла звільнити від всіх домашніх обовязків, але вона на мене розсердилася!

Мені дійсно стало ніяково. Я себе почувала так, ніби наговорила їй багато неприємних слів. Протягом наступного тижня вона ходила по квартирі, і навіть не дивилася в мою сторону. Потім почала скаржитися чоловікові на те, що я таким чином утискаю її. Мій чоловік дивися на мене здивованим поглядом, ніби промовляв: «А чому ти вирішила все робити самотужки?».

Моя свекруха зараз у дуже зручному становищі. Одного дня — вона прикидається хворою та нещасною, а іншого дня — трапляється чудо і все з нею добре.

Я не надіюся більше на свою свекруху, а розраховую виключно на свої сили. Замовлень у мене стало значно менше, деякі клієнти не хочуть так давно очікувати на пошиття. Як тільки свекруха помітила, що клієнтів поменшало, починає знову все встигати робити і нічого не забувати.

Я не знаю, як реагувати на її поведінку. Можливо, таким чином, вона хоче привернути увагу до себе? Але вона точно у нашому домі не обділена увагою. Ми стараємося кожних вихідних гуляти з нею, та й взагалі, кожного дня за вечерею обговорюємо новини.

Вже протягом місяця, вона знову все робить. Я знову думаю про те, щоб взяти нових клієнтів. Але дуже боюся, що вона візьметься за старе!

Коли у неї починають «загострюватися» недуги, вона одразу жаліється своєму синові, що її пенсії майже не вистачає, щоб купити ліки. Мій чоловік мовчки відкриває свій гаманець та віддає їй певну суму. Якщо чесно, то ми з неї жодного разу не взяли грошей. Куди вона може тратити всю пенсію? Ми якраз почали відкладати на відпочинок, бо вже досить давно не їздили кудись удвох. Може вона й тут почала свою «гру»?.

Як вчинити головній героїні в цьому випадку?

 

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector