Він не зможе її забути, вона зрідка його згадає…

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Кохання – це неосяжне, масштабне і неповторне почуття. Відчувши його вперше, людина розуміє, що здатна на все. Здається, що завдяки коханню можливо і гори підкорити, і море переплисти, і навіть на небо злетіти аби зірку з неба дістати.

Та є у цього почуття і інша, темна сторона. Якщо воно невзаємне, починається катастрофа. Людина може навіть загинути, намагаючись прожити нерозділене кохання.

Історія цього вірша саме в цьому. Він – кохає, вона не пам’ятає його ім’я.

Він не зможе її забути

вона зрідка його згадає

він запарив собі отрути

а вона заварила чаю

він захоче її торкнутись

вона в снах його – до світанку

він шукає нові маршрути

а вона піднімає планку

він все знає і хоче більше

їй про більше не треба знати

він – її найгучніша тиша

а вона – його тиха втрата

він не вірив їй, шукав інших

а вона не шукала правди

і розбіглись вони як миші

і розбіглись вони назавжди

він давно вже не знає щастя

а вона стереже фортецю

він як слід на її зап’ясті

а вона, наче спис у серці

він повернеться в часі скрутит

а вона не дійде до краю

він не зможе її забути

а вона його.. не згадає…

Автор: Ілона Ельтек

Гарно написано!

А як вам цей вірш?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector