Кохання – це неосяжне, масштабне і неповторне почуття. Відчувши його вперше, людина розуміє, що здатна на все. Здається, що завдяки коханню можливо і гори підкорити, і море переплисти, і навіть на небо злетіти аби зірку з неба дістати.
Та є у цього почуття і інша, темна сторона. Якщо воно невзаємне, починається катастрофа. Людина може навіть загинути, намагаючись прожити нерозділене кохання.
Історія цього вірша саме в цьому. Він – кохає, вона не пам’ятає його ім’я.
Він не зможе її забути
вона зрідка його згадає
він запарив собі отрути
а вона заварила чаю
він захоче її торкнутись
вона в снах його – до світанку
він шукає нові маршрути
а вона піднімає планку
він все знає і хоче більше
їй про більше не треба знати
він – її найгучніша тиша
а вона – його тиха втрата
він не вірив їй, шукав інших
а вона не шукала правди
і розбіглись вони як миші
і розбіглись вони назавжди
він давно вже не знає щастя
а вона стереже фортецю
він як слід на її зап’ясті
а вона, наче спис у серці
він повернеться в часі скрутит
а вона не дійде до краю
він не зможе її забути
а вона його.. не згадає…
Автор: Ілона Ельтек
Гарно написано!
А як вам цей вірш?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
Ще цікаві статті:
Те, що має бути вашим, прийде до вас: не втрачайте надії 
Якось я купила трохи м’яса і ковбасок, спекла на вечір чоловікові відбивних 
В суботу у мене був день народження. Кілька днів тому я натякнула чоловікові, що хочу, щоб він подарував мені квіти, я дуже люблю троянди 
В день Святого Валентина я викрила коханого в зраді, причому так, що він і сам цього не зрозумів
