Життя – неоціненний дар. Багато хто навіть не зможе зрозуміти це, проживши багато років.
Деяким аби почати повноцінно жити необхідно пройти безліч випробувань, а хтось розуміє все і без підказок с неба. Треба цінувати кожну хвилину і щодня прагнути до чогось більшого.
Про це розказала у своїй поезії Оксана Кузів:
Віддайте мені мене:
По крихтах, краплинах, звуках,
По зойках, що все мине,
По буднях, по святах-муках.
По голій стерні іду,
Зорію у світ багряно,
Не скиглю, лечу-лечу
І тішуся жити правом.
Борюся за кожен вдих,
Спасибі — за кожен видих…
Життя — привілей святих,
І Божого персту вибір.
Весна у душі, весна
Складає мене у пазли,
Виліплює все і вся,
І робить із мене справжню!
Будую в собі любов,
Руйную стереотипи,
І тішуся вкотре знов
За право безцінне — жити!
Автор: Оксана Кузів «Безцінне право»
А вам сподобався цей вірш?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
