Віддайте мені мене: вірш, який чіпляє за душу

Час прочитання: < 1 хвилина

Життя — неоціненний дар. Багато хто навіть не зможе зрозуміти це, проживши багато років.

Деяким аби почати повноцінно жити необхідно пройти безліч випробувань, а хтось розуміє все і без підказок с неба. Треба цінувати кожну хвилину і щодня прагнути до чогось більшого.

Про це розказала у своїй поезії Оксана Кузів:

Віддайте мені мене:

По крихтах, краплинах, звуках,

По зойках, що все мине,

По буднях, по святах-муках.

 

По голій стерні іду,

Зорію у світ багряно,

Не скиглю, лечу-лечу

І тішуся жити правом.

 

Борюся за кожен вдих,

Спасибі — за кожен видих…

Життя — привілей святих,

І Божого персту вибір.

Весна у душі, весна

Складає мене у пазли,

Виліплює все і вся,

І робить із мене справжню!

 

Будую в собі любов,

Руйную стереотипи,

І тішуся вкотре знов

За право безцінне — жити!

Автор: Оксана Кузів «Безцінне право»

А вам сподобався цей вірш?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: