У хаті в неї – майже пустка, проте якось, коли дівчина пішла до ліс...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

 

У наш час важко когось чимось здивувати. Та і зараз трапляються дива. Прикладом цього є історія про Мар’янку. Тітка влітку корову пасе під лісом, а зимує в місті з дочкою, залишаючи худобу на дядька Тараса.

Та повернемося в минуле. Двадцять років тому Мар’янка була найвродливішою дівчиною в селі, але водночас й найбіднішою. Десь по закінченні школи вона стала сиротою. Це були важкі 90-ті. Грошей на навчання не було, роботу знайти також не легко. Хлопці всі пороз’їжджалися по містах, тому й заміж не було за кого виходити. Дівчина жила у злиднях. Одного разу вона зібралася по суниці до лісу, а якийсь злодій вирішив її пограбувати. Він забрався в дім і побачив, що там не було що красти. Йому стало шкода господиню, тому залишив на столі гроші і записку: «Вибачайте, немає що у Вас брати, тому залишаю допомогу». Мар’янці було смішно й гірко від цієї ситуації.

Від важкого життя дівчина подалася на заробітки за кордон. Звідти повернулася не з грішми, а з дитиною. Дочку назвала Златою, а про її батька лише ходили здогадки.

Зібраний урожай з городу та з лісу допомагали прожити. Родичі були у своїх турботах, тому рідко допомагали дівчині. Інколи сусіди віддавали непотрібний одяг Мар’янці та Златі. Вони за все були вдячні.

Час летів швидко. Злата виросла. Це було по Різдву, коли сільський голова привів у їхній дім якогось чоловіка. Він звернувся з проханням дати йому притулок до весни. Пояснив, що це новий вчитель географії, який прийшов до них на заміну старому. Мар’янка прийняла його. Чоловік був хорошим господарем, він допомагав жінкам у всьому і вчив уроки зі Златою.

Одного разу захотілося їм кислої капусти на вечерю. Тож Мар’янка полізла по неї в льох, а Сергій Петрович присвічував ліхтариком. Жінка взяла капусту і вже збиралася виходити. Та чоловік побачив великий затертий камінь, який стояв на діжці.

— А що це у вас зверху на діжці з капустою стоїть?

— Звичайний камінь, що від прабабусі мені залишився. Не знаю, де вона його взяла, але він дуже зручний.

— Можна я ближче гляну на нього?

— Звичайно.

Вони затягнули каменюку до хати і вчитель довго на неї дивився. Зрештою він сказав:

— Вона дуже схожа на золото, але щоб перевірити потрібна експертиза.

Мар’янку ці слова розсмішили:

— Ви що, яке золото? Це проста каменюка.

Однак виявилося, що Сергій Петрович правий.

Життя Мар’янки змінилося в кращу сторону. У неї з’явилися гроші, щоб забезпечити дочці навчання, виростити її і заміж видати.

Отож дива трапляються тоді, коли ми на них не чекаємо…

А ви вірите в дива?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector