Настя 8 років була у шлюбі, але дітей все ніяк не могла завагітніти, чоловік дуже хотів дітей, не витримавши, завів коханку, яка згодом і народила. Настя пішла від нього, поставивши за мету, обов’язково вилікуватись і в майбутньому народити. Роки лікувань принесли свої плоди, з’явився маленький шанс на щастя. І тут за збігом обставин, вона познайомилась з Іваном.
Настя від доленосної зустрічі з Іваном дуже змінилась, розквітла на очах. Рік прожили добре. А потім Іван сказав:
– Багато часу пройшло, а ти не завагітніла.
– Я пояснювала тобі, що мені потрібен час
Іван схаменувся, став вибачатися, що не хотів образити. Проте Настя після таких слів відчувала себе незатишно, начебто мала якесь передчуття.
Одного разу Насті подзвонили у двері, думаючи що це прийшов Іван, Настя без жодних роздумів відкрила двері та зі здивуванням побачила, що у дверях стояла висока блондинка років тридцяти.
– Привіт! Я – Юля, – та не чекаючи запрошення зайшла у квартиру.
– І що вам потрібно?
– А що, Іван не розповідав про мене? – блондинка пройшла в зал оглядаючи все — Я дівчина Івана, ми з ним розлучились відносно давно, але я вирішила повернутись, та й Іван не проти. Я тоді не хотіла дитину, вважала, що рано, а тепер вирішила, що — пора!
– Вийди з нашої квартири ! – закричала Настя.
– Ой-ой-ой, як страшно! – Блондинка навіть і не думала нікуди йти.
– Це тобі краще піти, – заявила вона, – раз не можеш народити, поступися місцем молодий!
Настю дуже зачепили такі слова і вона сама не зрозумівши як, в поривах гніву, вчепилась блондинці у волосся. Коли «гостя» вирвалася з її рук, то закричала:
– Все одно тобі доведеться звідси забратися, – ти вже стара!
Прийшовши додому, Іван, зробив Насті зауваження:
– Ти не гарно поводилась з Юлею; ти ж старша, повинна бути мудрішою.
Ці слова Настю взагалі поставили в ступор. Вона зібрала речі й пішла.
Після цього випадку з Іваном, Настя, крім роботи, нікуди з дому не виходила. Я кликала її на прогулянки, але все марно, вона остаточно замкнулась у собі.
– Ти, знаєш, – говорила вона мені, – мені прикро, що я вже не зможу народити. Я і правда, немолода, мені вже сорок два.
Їй потрібен був рік, щоб справитись зі своїм смутком та тугою. Але нещодавно, мене запросили на весілля! Не повірите, одружувалась Настя! ЇЇ чоловіком став вдівець Андрій, у нього вже двоє дорослих дітей і навіть внуки є. Спочатку Настя не могла привикнути, що замість рідних дітей бачила чужих внуків.
– Ой ці внуки, вони приходять, носяться по квартирі, все хапають – спочатку мене це дратувало. А потім звикла. І коли їх кілька днів немає, то я починаю скучати та й Андрій радий, що ми подружилися.
– Ну, слава Богу, ти заслужила це! – сказала я.
Я рада, що моя подруга повернулась до життя! Все, що не стається в житті, веде нас до чогось, що ми дійсно заслужили!
Вам сподобалась ця історія?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
