Тоді я була вже заміжньою, мала сина, але свого чоловіка я не кохала...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Існує безліч історій про перше кохання. Не усі вони мають щасливий кінець, адже часто буває так, що ми не в змозі зізнатися у своїх почуттях. Саме це відбулося й зі мною.

Я була у 9 класі, коли вперше закохалася. Тоді мені дуже сподобався Артем, хлопець з паралельного класу. Ми разом проводили час в компанії і поза нею. Та це були лише дружні відносини. Потім він почав зустрічатися з моєю подругою. Звичайно, що мені це не подобалося. Тоді я була досить гарною дівчиною, але мені бракувало впевненості в собі.

Чомусь я не могла наважитися на відверту розмову з Артемом. У мене був страх, що ці почуття не взаємні і мене засміють. Це тривало довгий час. Зрештою я почала спілкуватися з іншим хлопцем, надіючись на те, що Артем проявить свої почуття. Та йому було байдуже.

Історія закінчилася тим що я одружилася з тим другим хлопцем. Потім у нас народився син. Та я не відчувала себе щасливою. Однак материнська любов змусила мене забути про кохання до чоловіка. Але одного дня у моєму житті знову з’явився Артем.

Ми зустрілися на весіллі однокласника. У нас була приємна і довга розмова. Саме тоді Артем зізнався, що у шкільні часи був закоханий в мене і зустрічався з моєю подругою лише заради того, щоб бути ближче до мене. Та коли у мене зявився інший, то він вирішив, що не буде стояти на заваді до мого щастя.

Так зав’язався наш роман. Я розлучилася з чоловіком і вийшла заміж вдруге. Зараз у нас з Артемом щаслива сім’я. Він прийняв мого сина і став для нього батьком. Мораль цієї історія така: не мовчіть про свої почуття, бо витрачений час не повернеш. Зробіть все, аби ваше життя було щасливим.

Чи згідні ви з цією думкою?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector