Терпиш більше, ніж живеш… Ось чому навколо так багато нещасливих люд...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

У мене в житті була така ситуація, коли я прожила два роки без гарячої води. Точніше в кухні вона була гаряча, а в ванній ледь капала, неможливо було спокійно прийняти душ. Оскільки я ходила в душ зранку і ввечері, то я витрачала на це годину часу. Як тільки виникла ця проблема, я одразу сказала за неї свому чоловікові, а він відповів: «Труби старі, квартира орендована, чого ти очікувала? Нам потрібно за власні гроші зробити капітальний ремонт? Будемо поки жити так». І ось ми стали жити як-небудь. Я не знаю, що це був за скандал, але після цього я одразу викликала сантехніка. Майстер покинув квартиру через пів години, і я подумала, що все було безнадійно. Я відкрила кран, і з нього почала текти руда вода.

Як виявилося потім, в трубі просто скупчилася іржа, і просто потрібно було декілька разів постукати, щоб затор зник назавжди. Ви розумієте? Ми жили два роки без гарячої води — виклик сантехніка і кілька рухів.

Я визнаю, що справа в нашому особистому нехлюйстві, але багато схожих історій я спостерігаю досить часто у своєму житті.

Мої близькі друзі прожили приблизно 10 років у маленькій квартирі. Вона настільки їм надоїла, що вони навіть не хотіли робити там ремонт. В один момент, вони махнули на все рукою і вирішили переїхати, хоча обожнювали свій район. Коли вони почали збирати речі та готуватися до переїзду, то помітили цілі поклади старих речей: одяг, який не носили вже досить давно, антресолі, забиті матеріалом для ремонту, посуд, з якого ніхто не їв, сувеніри з різних країн, два старих килими, коробки з книгами, зламаний телевізор. Як виявилося, в їхній квартирі було безліч темних кутків, в яких завжди лежав ось такий мотлох. Вони раптом з’ясували, що їх найпотрібніші речі поміщаються в кілька сумок, а ті п’ятнадцять мішків поїдуть на смітник.

Але є люди, які примудряються на ідентичних умовах жити у власному тілі.

У нас може боліти голову, з року в рік, дні нездужання перетворюються в місяці, але ми все терпимо. Тому що мігрень не лікується, принаймні ми так завжди думали. А потім ми потрапляємо до лікарні і бачимо, що ситуація виправляється. І як висновок, можна було просто не мучитися стільки часу.

Ідентична ситуація відбувається й з психологічними проблемами, звинувачуємо все навкруги, тому що «світ такий», та й ти сам недосконалий. Люди намагаються боротися з цими проблемами роками, а потім дізнаються, що все можна коригувати правильно підібраними антидепресантами.

Ці два слова — «якість життя» — ключові. Ці слова про те, скільки тобі доводиться терпіти. З чим ми постійно повинні миритися, як часто стискати кулаки і просто не дивитися навколо, поки не стане дещо легше. Просто одного дня ти помітиш, що ти більше терпиш, ніж живеш. А головна біда заключається в тому, що дискомфорт часто зовсім необов’язковий. «Тільки на третій день індіанець Пильне Око помітив, що в камері немає четвертої стіни». Дуже добре, якщо це триває декілька днів, місяців, а не десятки років вашого життя.

Просто постарайтеся завжди перевіряти на міцність стіни, в яких ви думаєте, о безнадійно замкнені, штовхайте зі всієї сили всі двері, які здаються закритими. Іноді, металеві кайдани, виявляються не міцнішими за просто пластмасові наручники.

Шкода потім розуміти, що не потрібно було терпіти. Що ви могли побудувати своє щастя набагато скоріше. Вся ваша чорна полоса в житті могла бути кардинально іншою, а ви не знали про це, і нічого тепер вже не повернути назад.

А ви погоджуєтеся з написаним?

 

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector