«Та я не підозрював, що мама здатна так відплатити за наше добро»

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Життя так склалось, що моя мама — особлива людина, якій потрібна постійна допомога сторонніх. Я це добре розумів і, недовго думаючи, забрав маму жити до нашої сім’ї, яка складалась поки лише з мене та моєї дружини. Спочатку ми розраховували на доглядальницю, але тільки мені з дружиною це було б не по кишені, тому я запропонував сестрі оплачувати догляд мамі порівну, на що вона навідріз відмовилась. Мовляв, грошей нема, бо дитина, кредит, тісне житло і багато проблем окрім цього. Тож іншого вибору, як забрати маму до нас,  в мене не було, бо щодня їздити до мами було б незручно і витратно.

Уже 6 місяців як мама жила з нами під постійною опікою дружини. Позитивні зміни були — права частина тіла працювала значно краще. Звикнувши до спільного побуту та допомоги, ми погодились на цілковитий переїзд мами до нас, бо й місця вистачає і була б допомога з дітьми, все ж на серці спокійніше, коли вони не самі. Та я не підозрював, що мама здатна так відплатити за наше добро. Якось я зовсім випадково почув її телефонну розмову з сестрою, де вона радо розповідала про те, що грошей з продажу її квартири вистачить на погашення боргу і «може, й малій квартирку приглянемо». Я був шокований від почутого і не ніяк не міг зрозуміти, чому до рідних дітей настільки різне ставлення — в сестри було все, чого вона хотіла: іграшки, одяг, батьки пеклись про її освіту, чоловіка, весілля і навіть ставлення до тих онуків інше, ніж до моїх дітей! Важко приймати правду, розуміючи, що про мій добробут мати взагалі не турбувалась — я досягав усього своїми розумом та силами, ми самостійно з дружиною вибудували дім, в якому тепер живе й вона, ми самі заощаджували на машину без кредитів і мінімальної допомоги! А зараз мама мені розповідає про те, що я — чоловік і цим усе сказано. Та до моєї дружини було таке ж ставлення, тому я навідріз вирішив, що мама має жити в сестри, на її фінансовому утриманні і в її трикімнатній квартирі.

На душі було паскудно. Повірте, надзвичайно важко розуміти, що рідна мама може так ставитись до рідного сина. Я згадував свій важкий шлях і в думках промайнули спогади, що єдиною моєю підтримкою був тато, поки був живим… Він допомагав закладати фундамент теперішньої домівки і якось хотів допомогти фінансово для великих покупок, але мама не дозволила і все полетіло на весілля сестри. Та найбільше дивує те, що в біді її прихистили ми. Ми, а не сестра! І навіть після цього вона пропонує купити квартиру ЇЇ дочці.

Можливо, колись я почую своє сумління, але поки-що відчуваю, що це правильне рішення. Нехай воно піде на користь і мамі з сестрою і нашій сім’ї.

А що б ви зробили на моєму місці?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector