Сваха відразу сказала, що весілля — це даремна трата грошей і вони н...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Як і у кожної мами, у моєму серці горить полум’я любові до своєї донечки.

Ясна річ, що після того, як моя донька сказала мені, що виходить заміж, то я повірила, що це один раз і на все життя.

Потім ми познайомилися з майбутнім зятем, який нам досить таки сподобався з чоловіком.

Та ось з мамою зятя ми не відразу знайшли спільну мову. Ну як не відразу.. взагалі її не було бо ми надто різні, та й взагалі його мама казала, що не хоче робити дітям весілля, бо то всього на всього зайвий пафос, зайва трата грошей.

Моя донька з раннього дитинства мріяла про гарну весільну сукню, про квіти, про музику.

А я що? Візьму і не здійсню цієї заповітної мрії? Тим паче, що у мене і чоловіка було гарне весілля. Знаю, як це приємно.

Ну так ось, з батьками нареченого ми посварилися і майже ніколи не спілкувалися, проте весілля було розкішним.

Коли ми почали думати де наші  діти житимуть, то запропонували їм свій великий будинок в передмісті, але вони молоді і хотіли жити ближче до центру міста, бо там робота і вирує справжнє життя.

Звісно, почали шукати інші варіанти…

Жили вони спочатку з батьками молодого, але свекруха не давала моїй донці і хвилинки вільного часу.

Як мені душа боліла за дочку, то словами не передати, але що я могла зробити? Така жіноча доля…

Минув рік після весілля і я стала бабусею вперше.

Жаль, але внучку бачила дуже рідко, бо свекруха була не надто гостинна до мене і мого чоловіка.

Квартира не була новою, але таки вже їхня. ми навіть ремонт допомагали робити.Коли моїй доньці було 25 років, її поклали у лікарню через нервовий зрив, бо свекруха довела.

Ми з чоловіком вирішили забрати дітей і внученя до себе, але у нас однокімнатна квартира, тому це ну зовсім не зручно.

Вирішили, що продамо свій будинок у передмісті, візьмемо кредит і купимо для дітей квартиру.

Так і зробили.

Думали, що половину за квартиру заплатить мама зятя, але вона сказала, що син не потребує нового житла, бо має достатньо квадратних метрів у батьківському житлі.

Прожили діти разом всього-на-всього 7 років, а після подали на розлучення.

Донька старалася якось згладити конфлікти зі своїм чоловіком, але у них більше не виходило жити у гармонії, а дитині було погано слухати крики з кухні, де мама з татом постійно не можуть щось поділити.

Та зять виявився дуже хитрим. Він подав на поділ майна.

Тобто, та квартира, яку я з чоловіком купила, тепер на половину і його.

Донька теж опустила руки. у неї нема сил більше сваритися зі своїм колишнім чоловіком.

Що порадите? Як можна обіграти цю ситуацію так, аби квартира залишилася повністю нашою?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: