Скинула зі своєї шиї всю свою рідню, це викликало невдоволення з їхн...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Мені 47 років. У мене є 23- річна донька, яка нещодавно вийшла заміж і 18-річний син студент. Чоловіку нещодавно виповнилося 50. Разом ми вже 24 роки.

Якось так склалося життя, що саме я стала годувальницею родини. Декілька років тому чоловіка скоротили. Він не став шукати нову роботу. Лише інколи підпрацьовує на усіляких шабашках.

А я одразу після роботи біжу на кухню, бо треба всю родину нагодувати, ще й поприбирати і попрати.

Якось мені треба було сходити в супермаркет. Звичайно після роботи за покупками я йшла сама. Ожеледиця, сніг, але хтось же має принести їжу додому. Один з пакетів порвався, я нахилилася аби зібрати розсипані і продукти, послизнулася і впала. У мене по очах потекли сльози. Ну чому я маю щодня вмирати? Мені так важко самій тягнути усю родину.

Я сиділа на снігу і просто плакала. Ну чому все так склалося, а сім’я? Невже вони не розуміють як це важко? Усе тіло боліло від удару. Навколо лежали продукти, а я навіть не могла піднятися.

Трохи заспокоївшись, спробувала встати. Вдалося. Після цієї ситуації, я зрозуміла, так, як раніше уже не буде.

У сім’ї всі мають допомагати, а не один за все хапатися.

Прийшла додому. Побачила типову щоденну картину. Лежать мій зять і чоловік, дивляться телевізор. Ніхто навіть посуду за собою не вимив, я вже мовчу про приготування вечері.

Зять працює через день, чоловік взагалі лиш лежить цілими днями. То невже не можна нарешті піднятися з дивана і щось зробити?

Пішла на кухню. Там неймовірний безлад.

Мене взяла злість. Підійшла до зятя і чоловіка, накричала, а вони лише пожартували, що у мене криза. Ніяких дій.

А ви що думаєте з приводу цієї ситуації?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector