Одного разу підійшов син до батька:
– Я хочу розлучитись. Надоїло! Мати мала рацію – дружина у мене лінива. Я не маю сили більше все сам робити.
– Пробач мені, будь ласка, – сказав у відповідь батько.
– Чому?
– Тому що я не завжди добре поводився з твоєю матір’ю. Це моя вина, що тепер у тобі поселилась думка про розлучення зі своєю дружиною.
– Що не розлучатися?
– Ні, не розлучайся, будь ласка. Не хочу щоб ти навіть не думав про таке.
– Мені потрібно мучитись все життя?
– Не потрібно терпіти. Вона віддзеркалення тебе! Змінишся сам – зміниться і її ставлення до тебе.
– Як мені змінитися?
– Поважай свою дружину, як вчить Господь. Це його подарунок тобі! Вона твоя опора й твоя підтримка. Все інше – це дрібниці! Того, що вона не вміє – точно навчиться, та й ти багато чого не знаєш й не робиш.
Якщо вона чогось не встигає зробити – покрий цю її слабкість своєю силою і любов’ю. Якщо вона не може чогось зрозуміти – спокійно сядьте разом й поговоріть про це. Ваша любов – тільки між вами двома. Той хто всиляє в тобі ненависть – твій ворог! Навіть якщо це твоя мати, брат або ж твій найкращий друг. Ніколи не суди їх за це, просто дай їм зрозуміти, що твоя дружина – це твоя підтримка, що за неї ти можеш віддати своє життя й не дозволиш сказати погане слово про свою сім’ю.
– Вас теж намагались розлучити з мамою?
– Ми й без сторонніх іноді сварились. В такому віці як ти, ми були дурними та гордими. Просіть для вашої сім’ї у Бога мудрості, не спішіть. Йдіть на поступки один одному. Будьте разом коли вам обом добре й коли у розпачі. Любов з часом завжди починає зростати. Всю сутність любові ти зможеш осягнути лише на старість років, коли будеш обіймати свою дружину і в той момент всі слова будуть лишні.
Вам сподобалась притча?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!