Швидко відправивши неочікуваних гостей, Оля миттю зібралася і поїхал...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Я вирішила провести це літо на дачі. Пораюся у саду та на городі, збираю гриби і насолоджуюся природою. На вихідних багато сусідів виїжджає в місто, тому ці дні особливо прекрасні. Та раптом у мій простір влізла подруга.

Новичкам на заметку: рекомендации опытного садовода по созданию ...

— Олю, привіт! Ти як тут опинилася? — запитала я подругу, яка зайшла на подвір’я. — Ти чому не попередила? Я тільки з лісу повернулася і буду гриби перебирати.

— Привіт! — сказала Оля. — Та я хотіла з тобою зв’язатися, але до тебе не додзвонишся. Я знала, що ти тут, тому й приїхала. Ти маєш мені допомогти. Можна я залишуся в тебе на тиждень?

— Та ж кажу, що в лісі була. Телефон туди не беру. Ти заходи, розказуй, що трапилося? — відповіла я, набираючи воду в чайник. Про негаразди краще поговорити за горнятком чаю. Оля живе у однокімнатній квартирі-студії. Виявилося, що до неї завітали знайомі її далекої родички, яка дала Олену адресу. І сказала, що дівчина зможе їх прийняти на кілька днів.

Звичайно, Оля не зраділа, коли побачила перед вхідними дверима незнайомих людей. Вони розповіли як сюди потрапили і подруга одразу зателефонувала до тітки Клави: — Поясніть мені, що відбувається? Для чого роздавати мою адресу незнайомцям? Що я з ними маю робити?

— Та годі кричати, бо я зараз оглухну, — сказала родичка.

— Як тут не кричати? — емоційно запитує Оля. — Я не хочу тримати сторонніх людей у себе вдома. У мене тут не готель. І з чужими людьми я також не збираюся спати в одній кімнаті.  Зрештою, я зайнята. Я маю їхати у відрядження у справах, тому хай твої знайомі шукають інше житло.

— Заспокойся трохи! Це мої добрі знайомі Толя і Валя. Ти не переживай, їм і маленька кімната підійде. Вони приїхали в місто, щоб вибрати будівельні матеріали для ремонту вдома. Фінанси у них обмежені, бо і весілля дочки недавно відгуляли. Та й ти кажеш, що у відрядження їдеш.

— Та ти що, — заговорила Оля, — на ремонт гроші є, на весілля також, а на готель ні. Бідолашні! Тітко Клаво, я знаю, що у вас добре серце, але у мене ні. Я не прийму їх, тому чекай звістки від них.

Потім Оля повернулася до незнайомців, які чекали на порозі і сказала:

— Вас Толя і Валя звати, якщо я не помиляюся? Я щойно дзвонила до своєї тітки і вже сказала їй, що ніяк не можу залишити вас в себе, бо маю відлучитися на декілька днів у справах. Але не хвилюйтеся, тітка Клава поверне вам гроші за готель.

— Ну гаразд. Варто було раніше про це сказати, — відповів Толя. — Ми пошукаємо готель, але зразу попереджаємо, що якщо тітці Клаві це буде не по кишені, то ми повернемося. На вулиці ми точно не залишимося на ніч, ми не волоцюги якісь.

Олю ці слова налякали, тому вона вирішила не чекати, а одразу їхати до мене. Не встигла вона розповісти цю історію, як у неї задзвонив телефон. Це була тітка Клава. На обличчі у подруги з’явилася самовдоволена посмішка. Звичайно, що відповідати на дзвінок вона не збиралася.

Чи правильно вчинили дівчина?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector