Щастя криється в дрібницях, а ці історії — зайвий тому доказ

Час прочитання: 5 хвилин(и)

Балачки про те, що робить щастя з людиною почали вести ще у Древній Греції.

Одні мудреці стверджували, що потрібно радіти моменту і насолоджуватися щомиті, а інші доводили те, що щастя — це всього лиш ілюзія. З того часу у кожної людини сформувалося своє розуміння щастя, тому якогось абсолютного визначення нема.

Кожному для щастя потрібно різного. І як зазначав у своїй пісні Олег Винник: щастя буває різне, бо хтось століття святкує, а хтось блищить діамантами.

Ми підготували історія із реального життя, де кожен співбесідник розповість про своє щастя.

1. «Я жила в столиці України — Києві, бо там мала хорошу роботу після закінчення університету направили, як найкращу студентку, але пропрацювала 5 років і звільнилася, бо душа хотіла до Львова, до батьків. Тепер ми дуже близько один біля одного і я взагалі не хвилююся, що там у них, бо завжди поряд, щодня бачимося. Тим більше, друзі дитинства теж там і роботу запропонували дуже хорошу. Можу офіційно заявити 0 я щаслива! Що мені ще треба?»

2. «Все дитинство я з батьками проживала у Фінляндії, бо там працював тато, а в школу я вже пішла тут, в Україні. Так ось, одного разу мене татові колеги пригостили дуже смачними ірисками. Вони мені так запам’яталися: смак, етикетка, назва — ну все, постійно були з того часу в голові, але в Україні я їх не могла знайти. Минуло 20 років і я поїхала у подорож до Фінляндії та відчувала себе так піднесено. Забігла до крамнички з солодощами й побачила там свою мрію — іриски  дитинства! Купила майже на всі кишенькові гроші того спогаду з дитинства. Маю подвійне щастя!».

3. « Так влаштований мій мозок, що я постійно думаю про те, що роблю надто мало і не продуктивно. Коли я досягав чогось хорошого, то не відчував ні щастя ні шани до себе. Мені постійно було мало, бо я хотів ще більше і ще краще!

Минуло декілька років і я мав вже багато чого, та все ж чогось не вистачало. Зустрів прекрасну жінку, закохався. Тепер, я відчуваю, що моє життя наповнене сенсом і мені всього вистачає. Дякую їй, моєму щастю!»

 

4. « Раптово мені захотілося активного життя. Перестала їздити машиною, натомість придбала велосипед. Часто бігаю марафони та ходжу пішки, навіть відвідую танці та басейн. Подала на розлучення та змінила стиль одягу. Значно погарнішала.

Відчула увагу від чоловіків, знайшла того від кого в мене зриває дах. Ніколи не пізно змінюватися та змінювати своє життя.

Тепер я по справжньому щаслива

5. « Моєму сину 17 років. Хто в цьому віці дбає про порядок і чистоту в своїй кімнаті? Я частенько там прибирала та одного разу побачила розроблений проект-стартап для допомоги тим, хто цього потребує. У цей момент я зрозуміла, що мій син вже доволі дорослий. Наступного дня він мені й чоловікові все розповів сам і попросив, аби ми його підтримали.

Я з чоловіком розплакалися, бо згадали Данилка маленьким чотирирічним хлопчиком з дитбудинку, що завжди плакав, коли до нього хтось підходив. Також згадали те, як він постійно робив собі «заначки» абсолютно всього, що ми йому давали. Чи то гроші, чи то солодощі. Він все тримав в коробочках на випадок, якщо ми його проженемо з дому.

В цей момент ми були дуже щасливі, бо зрозуміли, що виховали гідну людину!».

6. « Зовсім не давно у мого дідуся був ювілей — 75 років. Він дуже хороший батько, прекрасний чоловік та людина, а ще він обожнює рок і говорити про свою колишню посаду — капітана, бо все життя прослужив у військовій частині.

Як я здивувався, коли дідусь до мене підійшов і попросив, аби я йому влаштував день народження у Макдональді, а потім ми пішли у розважальний центр грати різні відео і настільні ігри, ще бажано в зоопарк піти.

Я виконав прохання дідуся і сам був задоволений, але повірте. не настільки як він. Дідусь насправді плакав від щастя. Сказав, що не отримав того в дитинстві, а зараз це сприймається ще краще, більше цінується. Він залишився без батька, коли йому було 6 років, а мамі було важко виховувати 5 дітей. Зараз ми двоє щасливі, що мали таку приємність і ніколи не забудемо цей день.»

7. « Нарешті я виплатив кредит, тому такий щасливий. Нарешті я зможу вільно дихати та не економити на елементарних речах та продуктах. Просто неймовірно щасливий!».

8. « Як зараз пам’ятаю свою практику на березі моря, що тривала два тижні. Моя одногрупниця до того часу ніколи не бачила моря, тільки на картинках. Як же було приємно спостерігати за її непідробними емоціями щастя. Вона у прямому сенсі випромінювала тепло та щиру посмішку. Я ще й тоді подумала: яке щастя мені було народитися в Одесі, де до моря близенько.».

9. « 14 лютого на День всіх закоханих подарував своїй дружині набір з 90-тих. Вона розплакалася як дитина, коли побачила там Turbo, колу, Yupi та інші солодощі того часу. Річ у тому, що вона ніколи цього не мала в дитинстві, адже не знає своїх батьків (виросла в дитбудинку). 

Її щирі слова та сльози надихнули мене на те, що б я скупив абсолютно всі солодощі в магазині влаштував день мультфільмів та кіно з її дитинства. Дружина була в захваті та знову плакала від щастя. Що ще приємного їй зробити?»

10. « Мій дідусь — особлива людина, адже він дальтонік. Я вирішила показати йому світ у кольорі та знайшла окуляри, які зможуть передати усі кольори цього освіту. 

Подарувала і вся сім’я спостерігала за тим, як поводиться дідуньо. Він заплакав від щастя, а бабуся ствердно сказала, що це перші його сльози за 50 років, що знає його.

Саме цей момент буде зігрівати мою душу все життя, а дідусь тепер навіть не хоче чути про те, що його окуляри десь пропали, він щасливий бо побачив світ по-новому!».

А що є щастя для вас?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector