У маленькому місті сусідами є дві різні сім’ї. В одній постійні сварки, а в іншій — мир та злагода, суцільне кохання.
Дивується норовлива господиня щастю сусідки. Заздрить. Каже чоловікові:
— Піди, подивися, що в них там таке, що завжди все гладко і тихо.
Прийшов той до сусідів, зайшов тихенько в хату і сховався в затишному куточку. Спостерігає. А господиня веселу пісеньку наспівує, і порядок в будинку наводить. Вазу дорогу якраз від пилу витирає.
Раптом подзвонив телефон, жінка відволіклася, а вазу поставила на краєчок столу, та так, що ось-ось впаде. В цю ж мить до кімнати зайшов її чоловік, зачепив вазу і та розбилася. “Ухххххх, що то зараз будеее” — думає той, що підглядає.
Підійшла дружина, з жалем зітхнула, і каже чоловікові:
— Пробач, любий. Я винна. Так недбало її на стіл поставила.
— Що ти, мила? Це я винен. Поспішав і не помітив вазу. Ну так, гаразд. Не було б у нас більшого нещастя.
Боляче защеміло серце у сусіда. Прийшов він додому засмучений.
Дружина до нього:
— Ну що ти так довго? Подивився?
— Так!
— Ну і як там у них?
— У них винні всі. А в нас — ніхто.
Мораль: якщо не йти на компроміси, не поважати інших і вперто бути переконаним, що лише твоя думка правильна, то не буде в твоєму домі ні любові, ні спокою, ні радості. А якщо будеш визнавати свої помилки і бачити позитив, то усе в вашій сім’ї буде добре.
Чи змусила ця притча вас про щось задуматись?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!