Руслана ніяк не могла заснути. Її ночі вже давно безсонні і печальні. Діти в своїх кімнатах давно поснули, а вона все вдивлялась у стелю. Оленці було вже 5 рочків, а Іванкові — ще тільки 3. Дітки були особливими: добрі, ніжні, чемні, слухняні, великі помічники для мами.
Заплющила очі і думала..
Олега не було. Руслана знає, що в нього вже рік є коханка. Плакала, мучилась, доби цілі не спала… Але нічого так і не придумала. Не може почати розмову сама, бо боїться, що кине її. А як вона буде з дітьми сама? Вона його досі любить… І відпустити не готова.
Щиро вірить, що Олег погуляє і повернеться, що буде в них тепла сім’я. Але мозком вона розуміє, що не буде вже так, як колись.
Почувся скрип дверей. Тихо Олег пробрався до своєї кімнати і щось шурхав. Зранку Руслана знайшла записку: «Прощай, покохав іншу. Подаю на розлучення».
Скільки днів вона тоді плакала? Не могла знайти собі місця. Вже й не пам’ятає. Родичі втішали, та нічим зарадити так і не змогли. Покликали тітку Аню з Мінська. Вона не мала дітей і була рада пожити з племінницею.
Пані Анна була вже ввечері в Руслани. Привезла вина. Трохи випили і каже:
– За кілька днів їдеш в Одесу на море. Путівки в тебе вже є. Готуйся. Але без дітей. З малими я побуду, не переживай, вони в тебе золоті діти.
– Що? Яке море, тітко? – намагалась говорити Руслана.
– Тихо – перебила її тітка. – Я бачила сон, коли їхала до тебе. Ти має бути там. А на узбережжі на третій день відпочинку зустрінеш красивого чорнявого чоловіка. То твій обранець долі. І ви проживете разом до кінця життя. Післязавтра їдеш.
***
– Температура повітря сьогодні в Одесі 28 градусів, температура води в морі – 24 градуси.
Вже третій день температура трималась на рівні, тож Руслана звикла. З самого ранку третього дня була нервовою. Відчувала, що щось особливе має статись. Прийшла на пляж, розглядалась навколо, прикриваючись журналом.
Побачила одного, але з жінкою, побачила якогось хлопчака, діда, не красивого, не високого, товстого і худого.
Просиділа цілий день на пляжі. Згодом сонце зайшло. Пляж ставав темнішим. Засмучена Руслана йшла до готелю і по дорозі зазирнула до шумного бару. Побачила в кутку самотнього чорнявого чоловіка. Несподівано для себе підбігла до нього і викрикнула:
– То ви, напевно, мій майбутній чоловік?!
Чоловік не розумів, що відбувається, але оглянув її і видав:
– Та я не проти.
Ще кілька днів вони провели разом на морі. А звідти уже повернулись удвох. Михайло був одеським холостяком і дуже доброю людиною. Згодом Руслана народила ще одну донечку, а інші дітки для Михайла були нічим не гіршими.
Минуло сорок років. Сорок років міцного та теплого шлюбу.
Тітці Томі пора було відходити у засвіти. В останню хвилину життя зізналась племінниці, що сон вона просто вигадала…
Вірите в такі неймовірні історії?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
