Рипнули двері. Олег, мов кіт, тихо пробрався до коридору і зразу ж п...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Руслана ніяк не могла заснути. Її ночі вже давно безсонні і печальні. Діти в своїх кімнатах давно поснули, а вона все вдивлялась у стелю. Оленці було вже 5 рочків, а Іванкові — ще тільки 3. Дітки були особливими: добрі, ніжні, чемні, слухняні, великі помічники для мами.

Заплющила очі і думала..

Олега не було. Руслана знає, що в нього вже рік є коханка. Плакала, мучилась, доби цілі не спала… Але нічого так і не придумала. Не може почати розмову сама, бо боїться, що кине її. А як вона буде з дітьми сама? Вона його досі любить… І відпустити не готова.

Щиро вірить, що Олег погуляє і повернеться, що буде в них тепла сім’я. Але мозком вона розуміє, що не буде вже так, як колись.

Почувся скрип дверей. Тихо Олег пробрався до своєї кімнати і щось шурхав. Зранку Руслана знайшла записку: «Прощай, покохав іншу. Подаю на розлучення».

Скільки днів вона тоді плакала? Не могла знайти собі місця. Вже й не пам’ятає. Родичі втішали, та нічим зарадити так і не змогли. Покликали тітку Аню з Мінська. Вона не мала дітей і була рада пожити з племінницею.

Пані Анна була вже ввечері в Руслани. Привезла вина. Трохи випили і каже:

– За кілька днів їдеш в Одесу на море. Путівки в тебе вже є. Готуйся. Але без дітей. З малими я побуду, не переживай, вони в тебе золоті діти.

– Що? Яке море, тітко? – намагалась говорити Руслана.

– Тихо – перебила її тітка. – Я бачила сон, коли їхала до тебе. Ти має бути там. А на узбережжі на третій день відпочинку зустрінеш красивого чорнявого чоловіка. То твій обранець долі. І ви проживете разом до кінця життя. Післязавтра їдеш.

***

– Температура повітря сьогодні в Одесі 28 градусів, температура води в морі – 24 градуси.

Вже третій день температура трималась на рівні, тож Руслана звикла. З самого ранку третього дня була нервовою. Відчувала, що щось особливе має статись. Прийшла на пляж, розглядалась навколо, прикриваючись журналом.

Побачила одного, але з жінкою, побачила якогось хлопчака, діда, не красивого, не високого, товстого і худого.

Просиділа цілий день на пляжі. Згодом сонце зайшло. Пляж ставав темнішим. Засмучена Руслана йшла до готелю і по дорозі зазирнула до шумного бару. Побачила в кутку самотнього чорнявого чоловіка. Несподівано для себе підбігла до нього і викрикнула:

– То ви, напевно, мій майбутній чоловік?!

Чоловік не розумів, що відбувається, але оглянув її і видав:

– Та я не проти.

Ще кілька днів вони провели разом на морі. А звідти уже повернулись удвох. Михайло був одеським холостяком і дуже доброю людиною. Згодом Руслана народила ще одну донечку, а інші дітки для Михайла були нічим не гіршими.

Минуло сорок років. Сорок років міцного та теплого шлюбу.

Тітці Томі пора було відходити у засвіти. В останню хвилину життя зізналась племінниці, що сон вона просто вигадала…

Вірите в такі неймовірні історії?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector