Процесія добігала до кінця, але завершити її не дозволив кінь, який вискочив на труну і розтрощив кришку. Присутні почули плач….

Жила у нашому селі дівчина одна, непомітна, тихенька. Ніколи ні з ким не зустрічалася — завжди ходила одна.

Всі їй співчували, бо знали її деспотичну і сувору матір, яка не відпускала від себе доньку ні на крок. Жінка навіть одяг забороняла модний вдягати. Про танці, дискотеки і дівочі посиденьки навіть мови не було.

Нюра ніколи не сперечалася з матір’ю, а який у тому сенс? Що їй не скажи, вона одразу за жмут хмизу бралася. А якщо не лозиною, то роботою завалювала нещасну.

– Давай, давай. Берися до лопати. За працею всіляка дурня до голови не полізе.

А чого жінка була така зла? Кажуть, що Оленку вона й сама нагуляла — довірилася одному красеню, а той її вагітну покинув, ось вона на всіх мужиків світу і образилася. І доньку так навчила.

Тепер Олена від хлопців втікає. Працює собі на фермі з 18 років, а мужиками там ні не пахне — одні доярки. Був фермер один, але мама не хвилювалася — Петрович чоловік у віці, та й одружений давним-давно.

Дівчина на роботі просто таки розцвіла. Вона була добра, товариська, життєрадісна. Однак і це стало приводом для покарання її матері.

— Щось ти надто щаслива з роботи приходиш. Ти там працюєш, чи з хлопцями по кутах ховаєшся? — репетувала на неї мати.

— Мамо, що Ви таке кажете? Які ж на фермі хлопці? Ви самі бачили, що там тільки жінки працюють, — виправдовувалася Оленка.

— Та зараз і жінки всі зіпсовані, ти їх не слухай. Вони тобі і про мене будуть говорити всяке, але ти не вір! Це все дурниці. Ну, не стій на місці, як стовп — іди пічку пиляти, — суворо наказала мати.

— Мамо, можна я трошки відпочину — дуже вже втомилася, — благальним голосом сказала Олена.

— Нічого собі! Відколи це ти матері стала перечити? Нема мені ніякого діла до твоєї втоми! Іди пиляти і подякуй, що я тебе трубу ще чистити не змусила, — репетувала мати.

На фермі був старий і дуже хворий кінь. Їв, гуляв та насолоджувався життям. Оленка дуже до нього прив’язалася. Якщо мати не дозволяє їй спілкуватися з людьми, то проти коня вона ж точно не буде. Дівчина носила своєму новому другові гостинці: яблука, моркву, але найбільше він любив черствий хліб.

Поки він наминав, Оленка гладила його і заплітала кіски. Коли поверталася додому, не могла не розповісти про те, який кінь лагідний і розумний. Але й тут мати не раділа за дочку.

— Ти мені ще скажи, що ти коня любиш! І чому тебе обов’язково до когось тягне? Чому ти не можеш бути самодостатньою дівчиною? — бурчала мати.

Наступного ж дня Олені раптово стало дуже погано на роботі. Викликали швидку і її без тями відвезли до лікарні.

— Мабуть, прикидається, щоб відпочити в лікарні або на молодих лікарів очками стріляти, — бурчала мати, коли їй сказали, що дочка не прийде додому.

Наступного дня мати поїхала відвідати дочку, нічого з собою не взяла, навіть жодного яблучка.

— Ах ти безсоромна! Відлежуватися тут надумала? Не вийде. Збирайся додому, — кричала мати на Оленку.

— У вашої доньки рак, — сказав лікар на обстеженні.

— І що, тепер вона не може нічого вдома робити? — спитала мати.

—  Жіночко, у вас що, шок? Я вам кажу, у вашої дочки рак, четвертої стадії. Вона помирає, — зірвався голос лікарки.

— Ну, тоді поховаємо, — пробурчала стара і пішла додому.

До виписки мати більше не приходила до Олени. Дівчині було так прикро, вона навіть пожити не встигла. А той короткий термін, який відвела їй доля, і без того був зіпсований її матір’ю. Майже через рік після виписки з лікарні Оленочка померла. Багато людей прийшли на похорон, багато хто плакав. Тільки мати не видавила з себе ні сльозинки — стояла, як кам’яна.

— Досить тут уже соплі розпускати. Бог дав, Бог узяв, — бурчала стара.

Раптом несподівано пролунав тупіт, вихором з пилом летів старий кінь, він стрибнув з розгону прямо в яму і почав топтати кришку труни. Кінь був великий, важкий. Ніхто не наважувався його зупинити, він продовжував стрибати і розбивати дошки, аж поки з могили не почулися незрозумілі звуки. Почувши їх все село здригнулося. Це був дитячий плач і всі, хто був присутній на похороні були шоковані. Звідки могла взятися дитина? Чоловіки наважилися і підійшли до коня, який продовжував топтати труну. Вони взяли його під вуздечки і відвели убік.

– Чого ви стали? Закопуйте швидше! — репетувала мати Олени.

Один хлопець зістрибнув у могилу і дістав новонароджене немовля. Звідки в могилі могла взятися маленька дитина?

— Покладіть дівчинку назад і закопайте, — кричала стара так, що аж піна ротом йшла.

Довелося викликати швидку і відвезти ненормальну до психлікарні. Дільничний провів ціле розслідування та з’ясував, що після лікарні Олена приїхала вже на село вагітна, вона довго приховувала це. Знала дівчина, що скоро помре, але дитину вирішила залишити.

Народжувала вдома і лише трохи встигла потримати малюка на руках. Її мати вирішила, що дитина буде її ганьбою і приховала її появу. Перед похованням доньки стара вона поклала немовля разом із нею до труни.

Важко уявити, що було б, якби не старий кінь, який відчув, що має допомогти своїй найкращій подрузі і врятувати малюка Оленки…

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Завантаження...
Думки навиворіт

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector