Попрощатися з Іванною Йосипівною прийшло дуже багато людей. Я прощал...

Час прочитання: 4 хвилин(и)

Мабуть, зараз пішла так тенденція, коли свекруха говорити погане про невістку, а невістка про свекруху.

Та я цієї моди дотримуватися взагалі не хочу, бо шалено люблю свою свекруху.

Вона, Іванна Йосипівна, не дуже давно покинула цей світ і я не можу собі дозволити навіть подумати, що її вже нема, дуже болить, бо вона була для мене, наче рідна мама.

Коли я познайомилася зі своїм чоловіком, то він відразу із величезним захопленням розповідав про свою маму. Казав, що вона любить доглядати за собою, що майже ніколи не відпочиває  дуже багато сміється.

Я відразу почала боятися її, бо думала, що та жінка справжня фіфа, бо у 57 років далеко не кожна жінка такий живчик, як була вона.

Та познайомившись з нею мої страхи помаленьку розвіювалися, а після одруження з Вадимом, свекруха взагалі старалася не лізти у нашу сім’ю, навіть жили ми окремо.

Минув рік після одруження, я завагітніла.

Народила маленького хлопчика, свою потіху, але після цього мій чоловік почав дуже пиячити, а згодом і зраджувати.

Мені дуже хотілося відчувати плече підтримки, почала просити поради у своєї рідної мами, але вона у всьому винила мене. Та й взагалі казала, що я зіпсувала їй життя, бо після мого народження на неї чоловіки взагалі уваги не звертають.

Та минув місяць після цієї розмови і моя матінка одружилася, переїхала жити в іншу країну, а мене навіть не познайомила з тим своїм новим чоловіком. Хоча, вона на великі свята надсилала мені листівки, але не питала про моє життя, ні про свого внука.

Ось так і жила я, мій син і час від часу приходив чоловік.

Одного разу прийшов на підпитку і почав кричати на мене, сказав, що не кохає мене, що давно зраджує, що кохає зовсім іншу і подає на розлучення зі мною.

Відразу я подумала про те, де буду жити зі своїм сином, бо наш татко сказав до завтра з’їхати, звільнити квартиру для його нової сім’ї.

Квартиру, де я жила з мамою… Її мама тишком нишком продала, а мене просто виписала.

А далі події розвинулися так, як ніхто не очікував.

Прийшла моя свекруха, зі слізьми на очах почала просити вибачення за свого Вадима і запропонувала жити з нею.

А що мені залишалося робити? Пішла. Не хотіла, аби мій син страждав від того, що його тато трішки схибив, ну як трішки…

Іванна Йосипівна запропонувала, аби я вийшла на роботу, що б скоріше забути про те, що зараз відбувається у житті, та й я сама дуже хотіла того, бо справді люблю свою роботу, а за час відпустки тільки розвинула свої навички, а не навпаки.

Сама  свекруха пішла на пенсію, аби доглядати за своїм улюбленим і єдиним онуком.

Так і жили ми, нікому не було погано, не тісно. Мій син, Дмитрик, здавався найщасливішим, бо з бабусею бігав, грався, багато сміявся і взагалі, був різносторонньо зайнятим. Тут потрібно віддати належне свекрусі, бо для розвитку дитини вона вкладала усі свої сили.

Коли я почала питати у неї, коли мені потрібно з’їхати, вона навіть трішки обурилася і сказала:

-У мене більше нема рідного сина! Є тільки онук і донька! Тому цей будинок Дмитрика.

Та знаєте, що найцікавіше?

Зараз я одружена, але з моїм чоловіком познайомила мене вона – Іванна Йосипівна.

Вона постійно змушувала мене виходити в люди, підбирала для мене найкращі сукенки та возили до салону краси.

Спочатку мені було дуже важко у цих нових стосунках і це помітила моя свекруха. Ця жінка розповіла мені про те, що у житті головне бути щасливою, що не можна прив’язуватися до минулого і взагалі – потрібно обожнювати себе, своє тіло та зовнішність, бо тільки тоді у тебе буде гарний погляд яким можна закохувати та надихати.

Ось так я і наважилася на другий шлюб.

Щастю Іванни Йосипівни не було меж. Якщо дивитися на фото, то видно, як вона щиро радіє за мене.

А після того, як  була у шлюбі вже 3 місяці, то дізналася жахливу новину.

Моя перша свекруха захворіла на те, що майже не лікується – рак у найважчій формі.

Звісно, я хотіла допомогти, турбувалася по неї, але вона просила, аби я цього не робила і віддала мені усі гроші, увесь спадок, який у неї був.

Вона померла, а у мене таке враження, що я втратила свою маму.

До речі, зі своєю справжньою мамою я втратила контакт, але дивним чином вона дізналася, що я тепер маю не поганий статок за плечима і почала нагадувати про те, що я маю їй допомагати.

Я ж сказала їй, що не буду допомагати жінці, яка покинула мене на одинці зі своїми проблемами і ще й позбавила мене сімейного майна.

На разі, мій син Дмитро вже студент, а з моїм чоловіком у нас з’явилася донечка. Довго не думали, як назвати, бо це точно мала бути Іванка, на честь людини, яка зробила дуже багато для мене.

Моя мама розвелася зі своїм кавалером і він її виганяє назад в Україну.

Знаєте, що вона вигадала? Що тепер житиме у мене, бо вона мене народила, подарувала життя і пожертвувала своєю молодістю та красою.

Мій чоловік каже, що до мами так ставитися не можна, але інакше я не можу.

Я дала їй грошей на перший час, аби вона могла орендувати собі квартиру, але жити зі мною та моєю сім’єю вона не буде.

А як зробили б ви?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector