Подруго моя дорога, я знаю, що мені вже залишилося не довго. Прошу т...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Історія ця не про мене, а про мою бабцю.

Річ у тім, що все своє життя вона дружила лише з однією жінкою — тобто спочатку з дівчинкою, що жила через пліт, а потім однокласницею, а вже тоді — подругою, яка жила в іншому місті.

Життя їх розкидало по різних куточках, а потім знову зблизило.

Не бачилися вони років 10, а потім та подруга приїхала до себе на батьківщину, де проводила в останню путь свою маму.

Після похорону вони поговорили і Валя, так звати подругу бабусі зосталася жити тут.

У моєї бабусі теж не все так гладко було у житті. Вона розлучилася зі своїм чоловіком і переїхала у батьківську хату, аби жити там з дочкою.

 

Звісно, вони були окрилені тим, що знову можуть підтримувати міцний зв’язок.

Валя запросила до себе, аби познайомити зі своїм чоловіком та дітьми.

Бабуся навіть зізналася мені у тому, що чоловік Валентини був надзвичайно красивим: високий, мужній та чорнобровий.

Сиділи, сміялися, згадували та не могли зупинитися, адже так довго не бачилися, не чула одна про одну скільки цікавого.

Одним словом так тривало три місяці.

Вони ходили один до одного в гості та допомагали у господарстві.

На жаль, Валя захворіла на те, що  не виліковується…

Бабуся дуже засмутилися…

Та все ж не втрачала надію на те, що її подруга одужає, допомагала з усім, чим тільки могла. Навіть приходила, аби прибрати і приготувати їжу у домі Валі.

Коли жінка відчула зле, то відразу сказала моїй бабусі:

-Люба моя подруго, прошу тебе і надалі доглядати за моїми дітьми та чоловіком. Він ще дуже молодий, тому буде гарною парою тобі, та й характер у нього хороший. Повір, що це дуже важливо для мене.

Бабусі стало ніяково від такого прохання подруги, але вона вирішила, що це просто від температури. Тому не сприйняла надто серйозно такі слова.

Тітки Валі не стало відразу за декілька годин після тієї розмови…

Коли відправили роковини по Валентині, до моєї бабусі підійшов чоловік вдівець і запропонував жити з ним, бо він має почуття до моєї бабусі.

Також, пан Федір зізнався, що полюбив її ще з першого погляду, але не міг про це сказати з поваги до жінки — Валентини.

Бабуся ще й зізналася мені у тому, що Федір теж запав їй у душу, але вона відразу це придушила, оскільки сім’я найкращої подруги — святе.

Ось так, 42 роки моїй бабусі, а пану Федору — 45… вони почали жити разом, одружилися і діти їхні стали, наче рідними.

Як ви вже зрозуміли, пан Федір — мій дідусь, якого я дуже люблю та поважаю, а його діти — мої брати і сестри.

Ось таке воно життя. Ми ніколи не можемо вгадати, що на нас чекає наступного дня.

А ви осуджуєте вчинок моєї бабусі?

 

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector