Після весіль, а вони пройшли з періодичністю в два місяці, ми влашту...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Я маю те, про що мріє кожна жінка: люблячий чоловік і дві донечки — красуні.

Та все це було, але і минуло. Як то кажуть, було і прогуло.

Ми гарно видали донечок заміж, ніби все було прекрасно — живи і чекай на онуків.

Навіть не було чого нарікати на зятів, бо вони були з хороших родин, розумні та дуже добрі люди.

Та все ж, як то кажуть… завжди, так не буде.

Не вміли зяті жити по-сімейному.

Доньки повиходили заміж одна за одною з інтервалом в 3 місяці, але весілля ми відгуляли розкішні, а після них — подарували своїм дітям дуже гарний медовий місяць у Греції.

Ми ж то думали, що вони отам відпочинуть, наберуться сил та будуть працювати над створенням сім’ї далі.

Коли наші молодята повернулися додому, то ми натішитися не могли: такі вже красиві і щасливі…

Донечки наші відразу пішли на роботу, бо не хотіли сидіти на нашій з батьком шиї, а зяті….

Один казав, що ще шукає себе і не знає у чому його справжнє покликання.

Другий — знав точно, що він прекрасний музикант, який гідний світового визнання.

Може це нас так не засмучувало, аби зятям не було по 30 років.

Мені так здається, що хлопці просто відчули, що їхні дружини працьовиті розумниці, які мають не поганих батьків з бізнесом,

Дійсно, а чому не скористатися нагодою і не одружитися?

Та як можна створювати сім’ю, коли ти дорослий тільки у паспорті?

Минуло три роки, а у них нічогісінько не змінилося.

Той шукає себе і нічого не заробляє, а зять музикант… час від часу грає на гітарі в центрі міста, бо не має за що купити собі сигарет.

Я ось це сиджу і щовечора думаю: за що моїм донечкам такі чоловіки?

Вони ж у мене такі хороші.

Мені, як мамі дуже важко це все усвідомлювати.

Я хочу, аби моїх дітей любили і поважали, аби донечки почували себе захищеними, аби у них все було, бо вони звикли до комфорту з дитинства.

А у них що?

Вони займаються тим, аби їхні чоловіки жили комфортно.

Вони постійно мріяли про чоловіків, які були б для них опорою, а не навпаки — рушійною стіною, яка постійно хитається і її потрібно балансувати.

Якби у них був такий чоловік, як у мене…

Ми ж з ним все починала з нуля, але  разом — ми йшли до спільної мети — щаслива сім’я, де ніхто не знає що таке злидні і поганий настрій.

І знаєте що?

Мої доньки не бачать проблеми у своєму житті… Їх все влаштовує.

Так закохалися, бідолахи.

А може це якісь чари?

Що скажете?

 

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector