Цікава історія про те як дівчині набридло заміжжя. Як же завершилась така розмова? Читаємо далі…
— Ой, все, вистачить! Як мені набридло це заміжжя! — Вона кинула виделку на стіл і з яскравою неприязню дивилася на Ігоря, який вже хвилин п’ятнадцять нудно розповідав їй, що якщо вона дружина, то вона і має робити жіночу роботу вдома. — Слухай, давай розлучимося, га?
Чоловік дивно подивився на жінку і промовив:
— Ти серйозно?
— Взагалі-то, з такими речами не жартують! Я пропоную розлучитися. Але, розлучитися по-хорошому.
— Ух…Невже ти сама цього хочеш? Дай п’ять!
— Ти чого? — розгубилася вона.
— Дай п’ять, кажу! Я ж і сам тобі хотів запропонувати те ж саме. Ну!..
Вона дала йому «п’ять» і навіть не здогадувалась, що він теж хотів розлучення.
— маринка, я давно вже про це думаю. Але не знав як правильно тобі це сказати…Я не думав, що ти така просунута! Хочеш по-хорошому розійтись без тих сцен і скандалу. А все це чому?
— Може, тому що нам ділити нічого? Квартира орендована ж у нас!
— Ні, не тому! — впевнено сказав він. — Просто ми з тобою просунуті!
— А якби у нас була дитина, — раптом подумала вона, — то з ким вона лишилась?
— Син чи дочка?
— Хіба не все одно? — нервово відповіла жінка.
— Був би син, залишився б зі мною.
— Це чому? — сказала обуреним голосом.
— Ну не дочку ж мені брати собі, — сказав він розгублено.
— Ні! Діти мають бути біля мами!
— Твоя правда. Добре, що у твої 23 ти ще дитини не маєш.
— Ну добре. Ми ж розлучаємося… А ти чим будеш займатися, коли мене не буде поруч?
— А ти?
— Я перша запитала.
— Почну нарешті ходити в спортзал!
— Хмм, ти ж і так туди ходиш щотижня.
— То буде частіше! Проблему знайшла мені. А ти?
— Та вчитися буду, а що мені ще робити.
— Ти і так вчишся в універі.
— Буду ще щось вивчати тоді. А в гості до мене будеш приходити?
— А ти мені дозволиш?
— Так ми ж розлучаємося по-хорошому.
— Точно! — Ми ж розлучаємося по-доброму! То які у тебе плани на вечір?
— Як які плани. Ми ж мали… з тобою… разом… обирати меблі у спальню. Ой я забула немає вже «нас».
— Слухай! А може, розходитися поки не будемо? У нас ще так багато спільних планів.
— Ну, давай… Але нікому не говоритимемо, що хотіли розійтись.
— Звісно. давай хутчіше збирайся, ми запізнюємось.
Після такого діалогу пара зібралась до друзів у гості. Там вони дивились один одному у вічі, ніби закохані вперше. А ввечері вони помирились! Надіємось, у них все чудово.
Чи робили Ви якісь вчинки на емоціях?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
