Одного разу до Бога прийшла жінка і ось з такими словами відправив ї...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Одного дня до Бога підійшла жінка. Вона була згорблена від важкого мішка на її спині, голова похилена, а погляд був втомлений і тривожний.

– Ти дуже втомилася? – запитався Господь. – Постав мішок та присядь поруч зі мною.

– Дякую, але я не маю часу на те, щоб відпочивати – сказала жінка. – Тільки попрошу тебе дещо – і відразу піду назад! Дуже боюсь, що щось трапиться і я ніколи собі цього не пробачу.

– Чого ж ти так боїшся?

– Якщо з моєю улюбленою дитиною щось трапиться. Я прийшла попросити в тебе, щоб ти охороняв її!

– Я завжди оберігаю її, – сказав Господь. – Я тобі давав коли-небудь привід сумніватися в мені

– Ні, ніколи. Але життя таке непередбачуване, стільки всього поганого навкруги. А у нього вік зараз такий, що хочеться все попробувати, всюди влізти. Я дуже боюся, щоб йому не було боляче.

– Ну тоді, наступного разу, коли будуть траплятися негаразди, він на своєму власному досвіді буде знати, як з ними боротися, – сказав Господь. – Це безцінний досвід! Чому ти не хочеш давати своїй дитині шансу вчитися на власних помилках?

– Тому що, я не хочу, щоб він відчував біль! – вигукнула мати. – Ти можеш бачити – я завжди ношу на своїй спині мішок соломи, щоб підстелити її там, де вона може впасти.

– Але впасти він може будь-де, – відповів Господь. – Навіть лежачи на власному ліжку, хіба не так?

– Так, але є таке прислів’я – «знав би, де впасти, так соломки б підстелив».

– Ти хочеш, щоб я його обклав зі всіх сторін соломою? Ну гаразд. Дивися!

Господь кинув на землю цілу купу соломи. Солома одразу відгородила сина від усього і навіть, від нормального життя. Жінка зі смутком спостерігала, як її син намагається реалізувати себе, обирати різні шляхи, пробиратися крізь солому, але все було марно: солома весь час була з ним, готова в будь-який час пом’якшити його удар. Син всіляко намагався розірвати солом’яне кільце, але нічого не виходило. Тоді він взяв сірники та підпалив солому. Здійнялося високе полум’я і все затягнулося димом.

– Мій синку! – закричала жінка. – Я біжу до тебе на допомогу.

– Ти й надалі хочеш підстеляти солому? – запитав Господь. – Пам’ятай про те, що чим більше соломи ти застелиш, тим більше бажання появиться у твого сина прорватися крізь неї.

– Я не можу спокійно спостерігати за тим, як він мучиться! – проридала жінка. – Солома врятує його!

– У тебе на плечах не мішок соломи, а мішок проблем! Всі твої стрих, побоювання, емоції, які живуть у тобі стільки років, знаходяться у цьому мішку. Через те, твоя ноша стала настільки важкою, що у тебе зігнулася спина і ти втомилася від неї.

– Тоді я не повинна зовсім піклуватися про свого сина? – пробурмотіла жінка, – І це говориш мені Ти, Господи?

– Ти повинна дбати про свого сина, але не турбуватися. Я теж дбаю про твого сина, просто не заважай мені. Дозволь йому вчитися на помилках.

–Господи! – крикнула жінка. – Дай мені сірники!

– Навіщо вони тобі?

– Я хочу спалити свій мішок проблем, – радісно відповіла жінка. – І навчитися жити по-іншому. Хочу теж падати й підійматися, помилятися й виправляти свої недоліки. Цінувати як радість, так і біль. І дати можливість своєму синові робити те, що він хоче.

– Це правильне рішення, – посміхнувся Господь.

– Нехай йдуть геть всі ці проблеми – тихо говорила жінка, дивлячись, як яскраво горить її мішок проблем. Після цього, її спина стала прямою, а голова високо піднялася, погляд її вже не був сумний.

А ви погоджуєтеся з цією притчею?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector