Одного разу Андрій мені сказав, що йому треба поїхати додому, бо він...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Моє життя перевернулося з ніг на голову кілька років тому. Тоді мені було 25 років і я мала роботу у туристичній фірмі. У мене був хлопець Владислав. У нас були прекрасні відносини, а людиною він був люблячою і дбайливою, але занадто спокійною. Мені ж хотілося більше емоцій. Через деякий час я отримала пропозицію стати аніматором в одному з готелів Туреччини. Я не довго думала і погодилася.

Владислав не хотів мене відпускати, але я все ж поїхала. Він казав, що буде на мене чекати, але я до нього повертатися не хотіла. В Анталії життя було бурхливим і цікавим. Робота приносила мені задоволення, а після неї я ходила на дискотеки. Там чоловіки часто задивлялися на мене. Я відчувала, що от воно – справжнє життя. Із Владиславом спілкувалася рідко: відсилала декілька смс, щоб сказати, що у мене все гаразд.

Про що бреше кожна жінка, при спілкуванні з чоловіком | СЬОГОДНІ

Пізніше у мене зав’язався роман на роботі. Наші стосунки були запальними. Андрій був саме таким чоловіком, про якого я мріяла. Нам не було скучно: ми прогулювалися нічним містом, зустрічали світанок на березі моря. Я була впевнена, що мені дуже пощастило. Та одного разу Андрій мав поїхати, щоб познайомитися із нареченим своєї молодшої сестри. Мені він не пропонував поїхати разом з ним. Зрештою, я тоді була зайнята своєю роботою.

Одного дня під час розмови з керівником нашої фірми ми згадали про Андрія. Я поцікавилася, чи часто хлопець їздить додому? Такої відповіді я не очікувала почути. Вона сказала, що вдома на нього чекає дружина і дочка, він скучає за ними, тому кожного місяця їздить навідатися. Після почутого моїх емоцій не описати. Я одразу вирішила кидати роботу і летіти додому. Добре, що гроші на квитки були.

Після повернення я ще три дні сиділа в чотирьох стінах. Потім я дізналася, що вагітна. Я не вірила, що я могла опинитися в такій ситуації. Одного дня мені доставили букет квітів. У ньому була записка зі словами: “Я знаю, що ти вдома. Я чекав на тебе, тому якщо маєш час, то можемо зустрітися. Владислав”. Мене мучили різні думки і я вирішила, що потрібно піти на цю зустріч.

Я одразу йому розказала, що трапилося. Я вибачалася перед ним і казала, що не можу змусити його виховувати мою дитину. Він нічого не казав у відповідь, а лише ніжно гладив моє волосся. Коли я нарешті вгамувала свої емоції, хлопець дістав з кишені каблучку і сказав: “Стань моєю дружиною”. Я не могла в це повірити, але мені було дуже приємно. Я зраділа, що він не кинув мене, тому я погодилася.

Ми разом уже 4 роки. У нас двоє дітей: син і маленька донечка. Я не жалію, що у моєму життя все так склалося. Адже я зрозуміла, що Владислав зробив мене щасливою, а сімейний спокій й затишок не замінять жодні запальні відносини.

Чи сподобалася вам ця історія кохання?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector