О 7 ранку Павло мене розбудив, протягуючи телефон: – Це тебе! ! Я взяла слухавку. – Ти що досі у ліжку? – сказав жіночий голос

Коли подруга запросила мене на День народження, я гадки не мала, що знайду в той день своє кохання. Прийшла в клуб, сіла за столик і побачила в компанії його…

Павло одразу мені сподобався, та й він увесь вечір не зводив з мене очей. Коли всі пішли танцювати ми залишилися з новим знайомим наодинці. Говорили про все на світі, жартували, сміялися. Мені ще ні з ким не було так добре, як з ним.

Кавалер провів мене додому, сором’язливо цьомнув у щічку і взяв на прощання номер телефону. Я чекала, що він зателефонує цілий тиждень, але він не давав про себе чути.

Я вже змирилася з тим, що це було випадкове знайомство на один вечір, але на 8 день таки отримала таке бажане повідомлення: “Привіт! Сходимо сьогодні на каву? Заберу тебе біля дому о 20”.

Очевидно, що я погодилася. Я ж так мріяла про цю зустріч. Павло мені дуже сподобався. Я не могла викинути його з голови… Тому на побачення я не йшла — летіла!

Стою біля кафе, чекаю на нього, а сама аж свічуся від щастя. Нарешті він під’їхав. Одягнув костюм, краватку, купив розкішний букет троянд.

З одного боку це було дивно, бо ми йшли в звичайне кафе, а з іншого мене тішило те, що хлопець так приготувався до нашого побачення.

Павло ніжно мене обійняв, я усміхнулася і запитала, чому ж він не попередив мене, що виглядатиме так офіційно — я б вечірню сукню вдягла. Спочатку він засоромився, але коли я погладила його по плечу — розсміявся.

Увесь вечір ми багато розмовляли, сміялися, смакували розкішні страви. Я розповіла йому про себе і своїх рідних. Коли спитала про його батьків, хлопець швидко перевів тему.

Бізнес-план кафе: структура бізнес-плану для відкриття кафе | Блог Poster

Та хіба я звернула на це увагу? Я вже й так була закохана в статного і успішного кавалера по самі вуха.

Ми недовго зустрічалися. А навіщо? Цілком очевидно, що Павло — моя доля. В наших стосунках все було ідеально… Я навіть припустити не могла, що щось піде не так.

У нього була своя однокімнатна квартира. Простору мало, але достатньо вже того, що ми житимемо окремо від батьків.

Місця було дуже мало, я навіть почала хвилюватися, чи готова до спільного життя з коханим.

Але Павло мене заспокоював. Казав, що звикну.

Наступного ж дня зранку я ніжилася в ліжку, бо це був мій законний вихідний. Неділя. 7 ранку. Телефонний дзвінок. Мобільний мені подав Павло зі словами: «Мама дзвонить». Я ж думала, моя…  Взяла слухавку.

«Привіт, а що це ти спиш досі? Вставай, треба сніданок Павлові готувати. Він голодний».

Я вмить прокинулася. Від обурення, звичайно ж. Грубити незнайомій жінці не хотіла, просто подякувала і вимкнула телефон. Але всередині вирував потік емоцій. Я хотіла дізнатися в Павла, що це таке, але він просто розвів руками. Ну що ж… Нехай. Перед сніданком попросила хлопця сходити в магазин. Вручила йому список нереальних продуктів і відправила якнайдалі від дому.

Сама ж тим часом швидко одяглася, зібрала речі і втекла з тієї квартири. Весь день мені надзвонював Павло, але я не відповідала.

Как правильно собрать чемодан в отпуск | Tengri Travel

Так тривало кілька днів. я уникала розмов та побачень з ним. Усі довкола переконували мене, що я вчинила неправильно, але слухати їх не хотілося. Я обрала себе, а не догоджання чоловікові. Його матір дозволяла собі подібне, хоча ми навіть не були розписані з її сином. А що буде далі?

Це був тільки перший дзвіночок того, що жити в такій сім’ї я не зможу. Я хочу бути з чоловіком, а не маминим синочком, за якого та вирішує всі проблеми. А ви як гадаєте?

Вчинили б так само?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Завантаження...
Думки навиворіт

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector