Новину про те, що я їду додому, син сприйняв якось без радості. Я пр...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Я — мати двох дітей. Мені 60 років, старшій дочці — 35 років, а сину — 29. Дочка має вже свою сім’ю, з якою живе у столиці. Вона подарувала мені трьох внуків. Син також одружився нещодавно. Незважаючи на материнську любов, я можу сказати, що мої діти — егоїсти. Складається враження, що вони згадують про мене лише тоді, коли потрібно і використовують мене, хоча роки ідуть і здоров’я вже не те.

Я зустрілася зі своїм чоловіком у 80-х і вийшла за нього заміж. Він був гідним мужчиною. Ми добре ладнали,  але одного дня він зрадив. Цього ніхто не очікував. Протягом шести місяців у нього була інша жінка на стороні, яку він покохав, а приходити додому стало тягарем, адже й він не був у захваті від того, що обманює мене та дітей.

«Тату, не лишай нас, я буду слухняним», — просив семирічний син. Чоловікові було не легко, але він все ж пішов. Однак, я з дітьми залишилися у його двокімнатній квартирі й з аліментами. Ми підтримуємо зв’язок, говоримо про наших дітей, але це буває рідко, бо мені не хочеться його турбувати і псувати щасливе життя у новій родині.

Увесь свій час я витрачала на дітей і намагалася їм догодити. Напевно, це через розлучення і хвилювання. З донькою я находилася по різних гуртках, купували усі сукні, які забажає, а на випускний вона мала виглядати найкращою за будь-яку ціну. Щодо сина, то він також не залишався буз уваги. Телефони, ноутбуки, стильний одяг, велосипед — все для нього.

Щоби діти ні в чому собі не відмовляли, я працювала на двох роботах і просила допомоги в їхнього батька. Коли дочка вирішила вступати у ВНЗ в столиці, то й кредит довелося взяти.А вона провчилася кілька років і кинула університет. Натомість, вона вийшла заміж і народила трьох дітей.

Як пізніше виявилося, її чоловік ще той ледар. Він не хотів працювати, а гроші на життя брали у його батьків. Та коли я вийшла на пенсію і у мене з’явився третій онук, дочка звернулася по допомогу. Вони з чоловіком вирішили піти на роботу, а я мала сидіти з дітьми.

Залишивши сина у квартирі, я поїхала в столицю. Та відверто кажучи, мене не так стомлювали трійко онуків, як дочка із зятем. Якщо спочатку я відчувала хоч якусь вдячність за свою роботу, то потім вони звикли до стану речей і ставилися до мене як до обслуговуючого персоналу. Все було не так: годувати потрібно не так, гуляти не так і прислуговувати не так! Коли мені це набридло, я зібралася і поїхала додому.

А вдома мене вже зустрічала невістка! Син жив з нею два роки, одружився і лише перед від’їздом розповів мені. Це пояснював так: урочисте весілля їх не цікавило, тому відсвяткували на природі з друзями. Тому вирішив, що немає приводу лишній раз турбувати матір..

Коли син довідався, що я приїду додому, то не зрадів. У моїй квартирі тепер господарює невістка, робить все на свій розсуд і як їй заманеться. Моє слово тут тепер нічого не значить. Хоча якщо я виконаю якусь домашню роботу, то це чудово, але якщо поміняю речі місцями, то бачу, що невістка незадоволена. Мені вона нічого не каже, але все передає через сина.

Виходить, що квартиру маю, але я там більше не почуваю себе як вдома. І син, і дочка до мене ставляться як до покоївки. Немає куди діватися, в столицю не повернуся, а сина з дому не вижену, хоча з невісткою вжитися не можу. Зателефонувала за порадою до сестри, яка живе в селі. Вона каже, що треба виганяти молодих, але я не можу. Та й легко казати, коли у самої лад в сім’ї.  Що робити не знаю. Так прикро на душі, адже я не думала що у мене будуть такі стосунки з власними дітьми.

Як ви б вчинили у такій ситуації?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector