Ніколи не думала, що нам так не пощастить зі сватами. Моя донька вий...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Приблизно два роки тому, у моєї доньки з’явився хлопець,  звали його Дмитро. Скоро він познайомився з нами. Хлопець нам дуже сильно імпонував, був відповідальний, ввічливий та серйозний. Ми одразу ж з ним знайшли спільну мову та підтримували хороші й теплі стосунки.

Пройшов час й Дмитро попросив руки нашої донечки. Ми звичайно що дали згоду. Хлопець давно став рідним та й для дочки він був надійним супутником по житті. Через пару тижнів відбулось наше знайомство зі сватами. Наречений розповідав,  що його батьки дуже прості люди та не дуже сильно знають всі манери. Але ми не сильно звернули на це увагу. Батьків звали Марина та Іван.

Як пізніше виявилось, майбутній сват, вже кілька місяців ніде не працює, говорить, що це через стан свого здоров’я. Іван був не говірким, а ось його дружина навпаки. Вона весь вечір говорила, що хоче, щоб весілля проходило у їдальні поруч їхнього дому, оскільки планує запросити всіх родичів.

Ми були проти такої ідеї, тому що планували орендувати маленький ресторан зі смачною кухнею, запросити тільки найближчих нам людей. Тим більше цю ідею підтримали й молоді.

Під час весілля наші нові родичі, поводилися, правду кажучи, не дуже адекватно, ми зрозуміли, що подружитись нам не вдасться.

Через місяць після весілля, зателефонувала нас Марина. Попросила вона мене і мого чоловіка оформити на себе кредит, щоб вони погасили всі свої борги, мовляв, що ми тепер родичами стали та потрібно допомагати один одному в біді. Ми відмовили їй.

Свасі не сподобалась така відповідь і вона почала говорити, що ми жадні. Чесно кажучи, я не хотіла говорити з нею на підвищених тонах, тому поклала трубку. З чоловіком, ми вирішили, звести спілкування до мінімуму.

Проте, через декілька місяців, Марина постукала нам у двері, виявилось, що її вигнав чоловік.

Ми звичайно що запропонували їй деякий час пожити у нас, проте вона добре освоїлась і вже починає диктувати свої правила. Ми з чоловіком, як порядні люди, не можемо її вигнати на вулицю, однак терпіння лишилось дуже мало. І чому так не пощастило зі сватами ?

Донька просить, щоб свекруха ще пожила у нас, щоб ми не псували стосунки з самого початку, а я й терплю тільки заради доньки.

Щоб ви знали, Марина ні разу не запропонувала оплатити продукти які ми купуємо додому і які вона теж їсть. В її розумінні ми ж родичі, напевно так можна.

А ви б сказали Марині піти?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector