“Нічого ця «селючка» не може: дитина постійно голодна, у сина сорочк...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

– “Нічого ця «селючка» не може: дитина постійно голодна, у сина сорочки не прасовані. Ось, ходжу допомагаю: і приготую, і виперу, і приберу. А вона все морду свою сільську від мене верне” – скаржилася свекруха усім знайомим, а потім і зовсім заявила, що жіночі обов’язки у моїй сім’ї тепер буде виконувати вона.

Досі не можу зрозуміти, чому свекруха називає мене «селючкою». Так, я приїхала з села, але всього добивалась самотужки, поступила на бюджет в престижний вуз, закінчила його з червоним дипломом, після цього знайшла високооплачувану роботу, заробляю не погані гроші. Мій чоловік живе в моїй квартирі, я його забрала з гуртожитку, де він проживав разом зі своєю мамою.

Я завжди допомагала чоловікові, дала гроші на підвищення кваліфікації, помогла із влаштуванням на роботу. Коли  у нас народилась донька, то у декреті з нею сидів він, оскільки моя зарплата значно відрізнялась від його.

Моя свекруха розпоряджалась всім, поки я працювала на роботі. Вона приходила до нас з чоловіком «допомагати», хоча тієї допомоги видно не було. Вона всім пихато розказувала, що я та її син сіли їй на шию, що я нічого не вмію робити, не роблю порядки дома, не готую, не прасую чоловікові сорочки і якби не вона, то ми б не зводили кінці з кінцями.

Я не розуміла, навіщо чоловіку в декреті попрасовані сорочки. В один прекрасний день, свекруха роздратовано повідомила мені, що звільнилась з роботи, через мене, оскільки я ніби то не можу виконувати свої жіночі обов’язки, тепер вона все буде приводити до ладу.

День видався для мене дуже важким, підходив кінець робочого місяця, начальство вимагало звітності, роботи було дуже багато. Додому я прийшла дуже замученою і почувши таку заяву, я спочатку нахамила їй:

— Другу дитину ви теж нам народите,- гаркнула я

— Та як ти смієш, селючка, відкривати до мене свій рот, де твоя вдячність? — крикнула вона

— А що ви такого робите, щоб бути вам вдячною? Брудом мене хіба що обливаєте і сидите цілий день у мене дома

Праці свекрухи я не відчувала. Продукти вона купувала мої кошти, все приготовлене з’їдалось, ще до мого приходу. Не зрозуміло нащо вона прасувала сорочки, які чоловік і так не носив. Вона просто даремно витрачала електроенергію.

— Я більше сюди не прийду, поки я не почую вибачень —  роздратовано сказала свекруха. Мені стало спокійніше, проте чоловік взяв сторону матері, постійно повторював мені, що потрібно вибачитись, що вона права, що я й уявлення не маю як важко сидіти з дитиною. А згодом поставив мене й перед фактом, або я йду до свекрухи просити пробачення, або ж йду в декрет.

Чоловік вийшов на роботу замість мене, я ж поралась дома. У мене стався шок: чоловіка зарплата залишалась тільки його. Ми з донечкою жили на мої декретні. Розмови з чоловіком ні до чого не привели. Він у всьому слухався лише свою маму. Вона постійно повторювала йому, що ділитись з зарплатою та утримувати мене не потрібно.

Цікаво чому ж свекруха нічого не казала йому, коли я працювала і приносила гроші додому, щоб він жив лише на декретні, оскільки він сидів з дитиною. Недавно свекруха подзвонила мені та сказала, що перестане забивати голову сина всякими дурницями, якщо я вибачусь перед нею.

Мій чоловік був у мене першим. Через те, що я багато вчилась та будувала свою кар’єру, я не мала часу на відносини. Ми одружились коли мені було 36. Зараз стою на роздоріжжі, з одного боку я не хочу, щоб моя дитина росла без батька, а з іншого боку можливо видавити все-таки слово «вибачте» і лишитись з чоловіком? Але чи варто ?

А що б ви порадили жінці? Як вчинити з чоловіком та свекрухою?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector