– Навіщо ти третього народжувала?! Я ледь двох забезпечую! Сама тепер шукай гроші на його виховання, — кричав розлючений чоловік

Життя Степана не нагадувало казку, але з того моменту, як він дізнався про третю вагітність дружини, воно стало ще нестерпнішим.

Радість батьківства ніколи не гріла його душу. Чоловіку завжди хотілося свободи, успішної кар’єри, а не гори пелюшок і підгузок.

Після народження другого синочка сімейне життя геть остогидло Степанові. А як інакше? Дружина вже не така струнка і красива, як раніше, в хаті постійний безлад і дитячий плач, через який майже нереально дивитися футбол і чути те, що говорить коментатор. А грошей скільки на то все потрібно?!

– Не хвилюйся, любий. Якось буде. Діти трошки підростуть, то і я роботу собі підшукаю. Без копієчки не залишимося, – заспокоювала чоловіка Христина.

– Та що мені твої гроші? Я про кар’єру все життя мріяв. Тепер мені про підвищення залишається тільки мріяти, – сердито відповідав Степан.

Що жінка не скаже – все не так. Батькові трьох синів почало здаватися, що його дратує навіть те, як вона дихає.

10 років тому він і припустити не міг, що відчуватиме таке до прекрасної і такої бажаної Христинки. Він тоді закохався в неї по самісінькі вуха. Не знав ще тоді, що ця жінка затягне його в болото побуту по маківку.

– Хіба ж я винна в тому, що завагітніла третім. Ми обоє постаралися, хіба ні?

– А я тобі казав його народжувати? – кричав Степан. – Просив тебе зупинитися після первістка. То ж ні!

Такі претензії чоловік висував нещасній мало не щодня. Спершу вона плакала, а потім звикла до цинізму і жорстокості Степана.

Але одного дня її таки це дістало. Вона зібрала речі, взяла дітей і поїхала до батьків. Чоловіку залишила тільки записку: «Ми у мами».

Степан спочатку розлютився. Думав, що напевно варто повернути сім’ю додому, але потім закохався у спокій, якого не було в хаті вже 10 років.

Кілька тижнів чоловік насолоджувався самотністю, постійно обіцяючи самому собі, що завтра точно поїде по дітей. Але миті тиші були настільки благодатними, що Степан і думати перестав про той гамір та безлад, який створювало трійко малят.

Так минув цілий місяць. І однієї ночі йому зателефонувала Христина. Вона повідомила, що їхній найменший син захворів. Потрібно негайно купити ліки у місті.

Степан хотів кинутися до сім’ї, але потім згадав, що завтра у нього важлива робоча зустріч. Усе, що він зробив – купив ліки і передав ранковим автобусом у село.

Надалі у стосунках подружжя нічого не змінилося. Зате Степан взявся втілювати старі мрії в реальність. Писав дисертацію, здобував підвищення на посаді, заробляв тільки на себе. А потім подав на розлучення з Христиною.

Відтоді минуло років 10. Весь цей час чоловік жив тільки для себе, як і мріяв колись. І спочатку йому подобалося все, доки одного разу він не захворів і не загнув, що йому навіть немає кого попросити про допомогу. Степан був дуже самотній.

З кожним наступним роком він все частіше згадував про свою сім’ю, яку колись так безцеремонно покинув.

Якось, повертаючись додому після роботи, Степан чекав на таксі. На зупинці він помітив знайому жіночу постать. Невже Христина? Незнайомка завмерла, помітивши чоловіка. Точно Христина із сином.

– Ви тут яким вітром? – Степан заговорив першим.

– До Вишу вступаємо, документи привезли.

– Давно ми не бачилися… Може, сходимо на каву, поговоримо? Розповісте, що у вас нового.

Христина захитала головою.

– Та ні, нам ще до села їхати. Не хочу пропустити автобус. Прощавай, Степане.

Чоловік знітився. Як же багато він втратив…

Чи зробив чоловік правильний вибір, кинувши сім’ю?

Що він втратив?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Завантаження...
Думки навиворіт

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector