Настане день, коли нам можуть сказати: “абонент недоступний”

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Жила собі одна літня жінка. Був у неї уже дорослий син Ігор. Хлопець давно одружився, жив окремо. Справ було у Ігора багато. Він і кар’єру будує, і с дружиною час проводить, і до друзів інколи ходить. У матері вдома він нечастий гість.

Розмовляла з ним тихенько, – така материнська примха. Молилася за нього. І перечитувала повідомлення від сина, – їх було кілька. З восьмим березня привітання і з Днем Народження. І картинки до Нового року і до Різдва, – в старенькому телефоні. “Дорога матуся, бажаю щастя і здоров’я, довгих років життя!”,- ось такі повідомлення.І одного разу ця мама все-таки подзвонила синові.

Вибачилася, що турбує. І попросила його заїхати за подарунком, – вона йому купила подарунок. Син говорив; мовляв, навіщо, мама? У мене все є! Я і так збирався до тебе заїхати, але часу все немає. Добре, я заїду, звичайно, але не за подарунком, просто побачити тебе!”.Це був добрий, по суті, син. Він заїхав через три дні ввечері на хвилинку. І навіть привіз торт. Проходити не став, простягнув торт мамі: “це тобі!”.

Мати теж дала синові подарунок. І він просто ахнув! Це був дуже дорогий айфон майже останньої моделі, він коштував купу грошей, жахливо багато! Це мама збирала рік. Вона працювала, навіть трохи підробляла. Собі нічого не купувала, економила на всьому , І ось-купила синові подарунок. І протягнула елегантну коробочку з айфоном. І радісно так посміхнулася, – вона дуже зраділа, що Ігорчик зайшов нарешті. Обійняла його, поцілувала і протягнула подарунок.А потім сказала тихо у відповідь на гучні і здивовані слова сина:

“Це для тебе, Ігорчику. Я, знаєш, трохи захворіла і скоро мене покладуть в лікарню. Ти мені іноді дзвони, добре? А не зможеш зателефонувати, – напиши. А не зможеш написати-пришли картинку, гаразд? Та якщо навіть і не пришлеш, це нічого. Я подумала, що телефон завжди у тебе в руках, ось ти візьмеш телефон , – і про мене згадаєш. І цього буде достатньо. Я просто буду знати, що ти про мене згадуєш!”…

Через тиждень мами не стало, так вже вийшло. А у сина залишився цей дорогущий телефон майже останньої моделі , – і він плаче, коли бере його в руки. Кожен раз плаче. Тому що рідко дзвонив. Рідко писав. І все думав, що ще є купа часу для того, щоб побути разом.Що завжди ж можна набрати “мама” і почути рідний тихий голос. Просто треба “мама” знайти в контактах-і мама відповість! Ще багато часу для розмов і для повідомлень…Не так вже його багато. І якщо людина не дзвонить, не лізе, не пише, нічим не обтяжує, а ми забуваємо їй зателефонувати або зайти, – це не означає, що людина буде завжди на зв’язку. Завжди в контакті. Настане день, коли нам можуть сказати: “абонент недоступний”. Навіть якщо у нас найдорожчий і найсучасніший телефон…

А ви часто телефонуєте своїм батькам?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector