На чужому нещасті свого не збудуєш! Коли я стала коханкою Романа, то й подумати не могла, що за кілька років й сама побуваю в ролі його колишньої

Чи могла б я колись подумати, що сама зруйную власне життя, одного разу утнувши найбільшу дурницю, яку тільки можна собі уявити.

Проклинаю той день, коли я зустріла Романа. Він влаштувався до нашої фірми системним адміністратором і відразу завоював прихильність усіх працівниць.

Я винятком не була…. Він мені настільки сподобався, що я готова була на все, аби тільки привернути його увагу. Нова зачіска, повністю оновлений гардероб і абонемент до спортзалу – все це давало мені хоч якусь надію на те, що чоловік мрії бодай одним оком на мене погляне.

– Як тобі не соромно, Інно? У нього ж дружина і діти! Не руйнуй чужу сім’ю. То ж такий великий гріх.

– Не пхай носа в чуже життя! Я кохаю його і буду робити все, щоб ми були разом. 

Таки досягла свого! Роман все більше й більше почав приділяти мені уваги. То тістечком пригостить, то руку покладе на талію, ніби випадково. Одного прекрасного вечора запропонував підвезти мене додому.

– А хіба ми спішимо додому? Може, на каву заїдемо кудись. Я знаю одне чудове місце. Тобі там точно сподобається, – запропонувала я, витріщаючись закоханими очима на чоловіка, що сидів поруч.

В кав’ярні ми вечеряли і говорили про все на світі. Коли настав час прощатися, Роман підійшов до мене дуже близько і спитав, чи не хочу я запросити його до себе в гості.

Звісно, що я хотіла цього! Понад усе на світі!

– Ти неповторна жінка. Я ніколи ще такої не зустрічав. 

Він говорив мені ці слова, цілував мене, а я вже прокручувала в своїй голові сценарій щасливого сімейного життя з коханим Ромчиком. Я була впевнена, що він піде від дружини і буде цілком і повністю моїм!

На 3 місяць нашого бурхливого роману мені зателефонувала вона…

– Інно, я благаю тебе – залиш Романа в спокої. У нас же 2 дітей. Як вони без батька житимуть? – говорила вона. – Я бачила тебе одного разу. Ти така вродлива, іще зовсім юна. У тебе ціле життя попереду! Навіщо тобі старший дядько, в якого таке минуле за плечима? Прошу тебе, відпусти його. Не бери гріха на душу!

– Який гріх?! Що ти мелеш? – відрубала я. – І про те, аби я покинула Романа, ти навіть і не мрій. Про дітей він швидко забуде. Я про це потурбуюся. Народжу йому наших малюків. 

Відверто кажучи, дітей я не планувала найближчим часом, однак, бачачи, як коханий тягне з розлученням, вирішила прискорити це за допомогою вагітності. Тож через два місяці після того, як повідомила, що Рома скоро стане татком, ми офіційно зареєстрували свої стосунки. Незважаючи на те, що мій животик помітно округлився, я була одягнена у чарівне весільне плаття і щиро раділа нашому весіллю.

Опісля ми півтора тижня провели в Єгипті, де я почувалася справжнісінькою принцесою: море, шикарний готель, коханий чоловік поруч! Однак незабаром після повернення додому стала зауважувати зміни у поведінці Романа. Замість того, аби після роботи допомагати мені, він норовився влягтися перед телевізором на дивані.

Прогулянки містом у вихідні став називати марною тратою часу – замість того можна посидіти за комп’ютером, граючи в улюблені ігри. А коли діти від колишньої дружини перестали з ним спілкуватися, то взагалі накричав на мене. Мовляв, це я в усьому винна.

– Думаєш на чужому нещасті побудувати щастя? – мовила колишня дружина мого чоловіка, коли ми випадково зустрілися у супермаркеті. – І не мрій – в житті усе повертається бумерангом. І добро, і зло.

І взявши попід руку симпатичного мужчину, який закоханими очима дивився на неї, пішла у бутик дорогого одягу. Я ж, навантажена сумками з продуктами та повзунками, пішла додому. Мене ще чекали прання, готування їжі та генеральне прибирання, яке я роблю кожної суботи.

Зрештою, а що я могла їй відповісти? Що все частіше в моїй голові з’являється думка про те, що Роман – далеко не той чоловік, якого б я хотіла бачити поруч із собою. Що я мріяла про мужнього, люблячого, готового заради мене зіроньку зняти з неба, а натомість отримала чоловіка, який, повечерявши, ніколи не запитає, чи я не голодна, бачачи, як мене мучить токсикоз, може мовити, що це в усіх жінок, так і при кожній нагоді поспішає вилежувати боки на дивані. Зрештою навіть у магазин по продукти й то з великим животом ходжу я…

Невдовзі ми з Ромою стали батьками двійняток-синочків, які народилися вкрай кволими та потребували дуже багато уваги. Перші два місяці я з дітками провела в лікарні, а коли повернулася додому, то чисто випадково побачила відкриту сторінку чоловіка в одній із соцмереж, де він відверто фліртував з якоюсь Мишкою, Зайкою, а Фею запрошував на каву з тортиком.

Влаштовувати скандал не стала, хоч у грудях і запекло нестерпно. Та ні сил, ні бажання з’ясовувати стосунки з цими зайками та мишками не було. Сподівалася, що з часом усе налагодиться, і ми станемо міцною і щасливою сім’єю.

Однак дива не трапилося – Тарасику і Мишку вже чотири рочки, я працюю на двох роботах і частенько прошу грошей у батьків, бо тягнути сімейний віз стає все складніше. Рома, принісши заробітну плату, всю до копієчки кладе на стіл: мовляв, я заробив-приніс-віддав. А ти роби, що хочеш.

– Послухай, у фірмі Ольги потрібен комп’ютерник, – мовила якось я. – Робота у вечірній час. Оплата – вісім тисяч. Можливо, ти б…

– Я б? – враз скипів чоловік. – А чому не ти? Зрештою, не забувай, що у нас сини, хлопці, яким потрібна увага батька. Я повинен бути вдома, а не шастати по заробітках, бо тобі захотілося.

І, гримнувши дверима, пішов з кухні у вітальню, де саме розпочинався його улюблений телесеріал. Я чула, як Тарасик просив погратися з ним, проте батько нагримав на них, сказавши, аби йшли гратися на кухню до мами.

Вклавши спати діток, я почала крутити на другий день голубці, і враз згадала слова колишньої дружини мого чоловіка. Про те, що усе в цьому житті повертається. Непрохані сльози потекли по щоках. Враз усвідомила, що таке моє життя – кара Небес за зруйноване життя дружини мого чоловіка. Їхніх дітей.

– Прости мені, дружино мого чоловіка, – прошепотіла, дивлячись у вікно, за яким на темному небі світився повний місяць. – Прости мені, дурепу.

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Завантаження...
Думки навиворіт

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector