Моя вагітна сестра залізла в ліжко до мого чоловіка під мовчазне схв...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Моя рідна сестра ще 8 років тому вперше поїхала підкорювати нашу столицю.

Хотіла навчатися в університеті, але не вийшло, ге вистачило розуму. Та на те, аби одружитися з багатим місцевим жителем розуму вистачило.

Коли приїжджала до нас з батьками, то все їй було не так. Казала, що ми живемо, як бомжі.

Навіть її чоловік, який з малку звик до розкішного життя не дозволяв собі так говорити та поводитися з нами.

Поки сестра влаштовувала своє київське життя, я одружилася зі своїм першим коханням, жила з батьками з чоловіком та з сином.

Ясна річ, що кімнатка, яка була колись для сестри стала кімнатою для малого, та й сама вона казала, що не проти, бо не планувала переїздити до нас.

Син пішов вже в садочок, я почала знову працювати, ніби все було добре.

Виявилося, що моя сестра спромоглася зраджувати своєму золотому чоловікові і завагітніла від іншого. Природно. що все пішло до розлучення.

Куди їй було повертатися, як не туди, куди почала плювати останнім часом.

Влаштовуватися на роботу вона не хотіла, але ж могла, бо був лише перший місяць вагітності.

Взагалі дивуюся з реакції батьків, адже вони дуже жаліли її, давали їй свої гроші із схованки на чорний день, а ще, вони знали, де ми з чоловіком зберігаємо свої гроші. І ті пішли на витребеньки сестри.

А я людина не конфліктна, тому ніколи не сварилася, а тим паче через гроші.

Найбільше мене вбило те, що коли я поверталася з роботи, то побачила свої речі на порозі. Мама стояла біля них. Були заплакані очі. Ось, що вона сказала мені:

– Доню, ти не повинна ображатися! Тобі нема що робити у цьому домі, бо ти не дозволяєш людям бути щасливими. Тримай, тут трохи грошей, але в цей дім не повертайся!

Вирішила, що заберу сина, не хочу, аби він там жив.

Тому, декілька років ми з ним були в орендній квартирі, а чоловік ні гривні не дав для нашого малого.

Він виховував сина моєї сестри, тому для чого йому свій, чи не так?

А мої батьки? Вони не кращі! За 4 роки навіть слова до нас не мовили, не поцікавилися нашим життям, а про допомогу годі й говорити. Та зараз, чомусь згадали про мене.

Знаєте, що сталося? Моя сестра пішла далі!

В соціальних мережах шукала собі іноземця і таки знайшла, а ще він їй оплатив квитки, тому її навіть в Україні нема, проте її син є.

А тепер готуйтеся до абсурду:

Батьки кажуть, що я просто вимушена повернутися до дому, жити зі своїм колишнім чоловіком та виховувати дитину своєї сестри, як рідну.

Вони що, думають, що я взагалі без почуття гідності та гордості?

Як можна бути такими батьками, я не розумію і ніколи не зрозумію.

Позбавити свого рідного онука батька, бабусі і дідуся одразу. Так ще й вигнати з дому!

А що б ви зробили на моєму місці?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector