Моя теща 14 років була на заробітках в Італії, тому вона змогла прид...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Одразу після весілля ми з дружиною жили на орендованій квартирі. Та після смерті її батька, мати залишилася сама. Ми переїхали до неї. Вона мала квартиру у центрі міста. Квартира простора, чотирикімнатна. Теща, Галина Петрівна, купила її за гроші, які заробила за 14 років в Італії. Навіть ще залишилося.

Наше місто обласного значення. Звичайно, що ніхто не розглядав варіанту зміни житла. У цьому не було сенсу. Та й моя дружина — єдина дочка. Тому ми з нею порадилися і перебралися до матері, де місця було вдосталь. Наше життя було спокійним. З тещею ми жили в мирі. Я і дружина мали хорошу прибуткову роботу.

Потім у нас народилася двійня. Справи погіршилися. Дружина була в декреті, а я втратив роботу. Фірма збанкрутувала, а разом з нею пішли в небуття всі мої перспективи. Я влаштувався на іншу роботу, але зарплатня була малою. Нам ледве вистачало на життя.

Теща допомагати не спішить. У неї є свої принципи. Вона переконана, що якщо їй вдалося всього досягнути самій, то й у них вийде. Варто тільки захотіти. Але є один нюанс. У нас двійня, а у неї була лише одна дочка. Паралелі тут проводити недоцільно.

Теща гроші має. У неї досі залишилася сума грошей, яку вона привезла із заробітків. Та зжалитися над дочкою вона не хоче. Вона бачить, що нам важко, але руку допомоги простягати не хочу. Та навіть харчуємося ми порізно. У тещі свій холодильник і харчі значно кращі, за наші. Але нам вона не запропонує ні крихти.

Дитячі речі зараз дорогі. А немовлят у нас двоє. Ми намагаємося з дружиною економити на всьому. Щоб вижити від зарплати до зарплати ми обмежуємо себе у кожній дрібниці. А теща ні в чому собі не відмовляє. Каже, що прийшов час жити у своє задоволення. А ми з дружиною ще маємо бути вдячні за дах над головою.

Звичайно, що усі мають свої бажання і потреби. Розумію, що ніхто ні перед ким не зобов’язаний. Але де ж поділася людяність? Тим пасе до найріднішої дочки й власних онуків. Не згадую вже про себе.

Мені не потрібні її гроші. Я не маленька дитина. Я впораюся зі всіма труднощами й сам зможу забезпечити свою сім’ю. Але мені боляче бачити нашу скруту. Дружина економить на всьому. Навіть підгузники дітям одягаємо, коли з дому виходимо. Вдома користуємося багаторазовими пелюшками.

Можна було б і допомогти своїй дочці. Невже не знайдеться хоча б незначних коштів, щоб допомогти? Чи про онуків подбати й купити їм щось необхідне. Будь-яка дрібниця нам зараз би дуже допомогла. А багато ми й не просимо. Я вірю в те, що скоро все налагодиться. Тим часом ми плануємо кожну нашу витрату.

А як теща буде поводитися, коли їй знадобиться наша допомога на старості літ? Адже ніхто їй нічого не зобов’язаний, як і нам.

Чи правильно робить жінка, як вважаєте?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector