Мені 64 роки. Маю трьох дітей, всі давно дорослі. Але діти не їздять...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Мені виповнилось 64 роки, я почала відчувати себе дуже самотньою, хоча виростила трьох діточок. Зі мною залишився жити лише песик. Мій старший син, якому вже виповнилось 43 роки, плаває по морях, ніколи не був одружений, довго буває в рейсах. Постійно висилає мені великі суми грошей, через те, що рідко приїжджає додому. Останній раз, я його бачила сім років тому, тоді він подарував мені ноутбук та навчив ним користуватись. Гроші я зберігаю на рахунку. Моєї пенсії мені вистачає вдосталь.

Моя середня дочка живе в іншому місті. Зараз їй вже 38 років, вона одружена має двох донечок. Живуть вони добре, часто подорожують, але чомусь дуже рідко приїжджають до мене. Наймолодшому сину – 34 роки. Живе у моєму місті, нещодавно одружився. Дітей поки у них немає, але він дуже хороший чоловік, у всьому слухається свою дружину. Бачу я його теж дуже рідко, хоча він живе від мене найближче. Говорить мені, що не може заїжджати до мене, тому що йому постійно не вистачає часу або ж справи не дозволяють.

Ось така картина вимальовується. Своїх молодших дітей я змогла зібрати разом лише один раз на своє 60-річчя. Старший син не зміг приїхати. Я замовила ресторан, оплатила його грошима, які відкладала. І від того часу, більше ніхто до мене не заїжджав, хіба що молодший син раз на рік приїжджає до мене, щоб допомогти мені в чомусь швиденько й потім знову поїхати.

Сама ж я не маю змоги поїхати ні до кого з них, тому що мені важко ходити, навіть песика свого мені стало важко вигулювати. Могла б звичайно взяти таксі й поїхати до свого молодшого сина, але там невістка не рада мене бачити. Тому єдине віконце у світ – це інтернет. Тут я знаходжу багато корисної інформації, дивлюсь як поживають мої знайомі, на кожні свята виставляють фотографії зі своїми сім’ями, а я весь час сама.

Зі своїми сусідками не спілкуюсь, та й немає особливо про що, тільки коли собаку вигулюю, тоді вітаюсь з ними. надоїло обговорювати з ними по колу одній ті ж самі питання про комунальні платежі та про молодь. Я краще погортаю соціальні мережі, ось і про себе напишу заодно!

Залишилась у мене одна стара подруга, у неї проблеми зі здоров’ям, але приїжджає до мене на день народження! В цей день мої діти дзвонять до мене лише на пару хвилин і говорять одні й ті ж самі слова рік за роком.

Новий Рік я зовсім перестала святкувати. Навколо у всіх так багато клопотів, у людей радість – подарунки, приготування святкового столу. А я ж собі, як завжди, зроблю олів’є, посиджу поруч з песиком і ми мовчки подивимось новорічне привітання. А потім дзвонять мої діти, вітають мене зі святом і на тому знову все закінчується. Подруга моя не може приїжджати у цей день, тому що проводить час разом зі своєю сім’єю. Одного разу вона запросила мене святкувати Новий Рік з її сім’єю, але я відмовилась – що ж я буду заздрити чужому щастю?

Що не так з моїми дітьми? Що я зробила неправильно, що у них ніколи немає часу на мене? Чи всі літні люди так сумують поруч з сучасними, зайнятими дітьми? Я б дуже хотіла хоча б спілкуватись зі своїми внуками, але вони не запрошують до себе в гості. Важко мені з тим всім.

Дуже прошу, не забувайте своїх стареньких батьків, вона завжди переживають за вас та скучають. Не потрібні їм ваші гроші, лише увага. Ось розповіла я вам все, що боліло у мене на душі.

Думаю, що моєму життю точно ніхто не заздрить.

Щоб ви порадили головній героїні?

 

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector