Мені 63 роки, я вже чоловік немолодий, але ще трохи підробляю. Був о...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Мені виповнилось вже 63 роки, хоч я вже зовсім не молодий, проте почуваю себе добре й ще трохи підробляю. Одружений я був два рази. З моєю першою дружиною ми жили в шлюбі 12 років, а з другою тільки 4 роки.

Першу дружину я зустрів на весіллі у своєї сестри. Вона була дуже красивою дівчиною, одразу мені приглянулась. До того ж, вона теж відповіла мені взаємність. Після весілля, ми й надалі продовжили спілкуватись, а через деякий час, я запропонував їй розписатись і створити сім’ю, вона була не проти!

Ми жили в гармонії, але коли у нас появились діти, все пішло шкереберть. Дружина зовсім перестала звертати увагу на мене, весь час займалась виключно дітьми. У нас росло дві чудових дочки, я зізнаюсь, їх я теж щиро любив, але всередині було дуже прикро, що дружина перестала мене помічати. В такому непорозумінні ми прожили ще два роки, а згодом я зустрів жінку, яка й стала моєю другою дружиною. Вона приковувала погляди чоловіків, молода, красива, а головне, цікавилась моїм життям та справами на роботі! Для мене в той період, саме це було дуже важливим!

Я сказав своїй першій дружині, що йду від неї, але вона відреагувала абсолютно беземоційно. Я навіть на хвилинку подумав, що у неї хтось був інший. Мені прикро, я помилився, просто сам інколи приділяв їй мало уваги, зараз вона й досі живе сама. Мені було не зручно перед нашими донечками, але з дружиною вирішили, що нам краще не спілкуватись взагалі. Можна сказати, що з її ініціативи, я не спілкувався з доньками всі ці роки.

По-перше, моя колишня дружина сказала, що так буде спокійніше і краще всім, по-друге, у другому шлюбі у мене народився син, якому я приділяв велику частину свого часу. Коли ще жила моя мама, то вона продовжувала підтримувати теплі стосунки з моєю першою дружиною. Через свою маму, я завжди передавав гроші на подарунки своїм донечкам, нехай від імені бабусі, але мені було все одно радісно на душі, що я хоч якось беру участь у житті своїх дітей.

Не скажу, що я проживав дуже щасливе життя, роки брали своє, я повністю поринув у свою роботу.З другою дружиною ми прожили не довго — 4 роки. Вона знайшла молодого та перспективного хлопця, а мене просто поставила перед фактом і сказала, що на розлучення подасть самотужки.

На той час я заробляв дуже добре і вона заявила зразу, скільки грошей я ще буду винний свому синові. Я не мій їй відмовити, та допомагав. Новий чоловік, був дуже проти того, що я спілкуюсь з сином. Вони разом з дружиною домовились, що він сам буде виховувати мого сина, як свого рідного. А що я мав сказати? Моя колишня дружина не хотіла мене навіть слухати.

Пройшло багато років, всі мої діти вже дорослі, створили свої сім’ї.  Проте, за всі ці роки вони так і не згадали за мене, не поцікавились як у мене справи, як мені зараз живеться, чи потрібна мені допомога. Я розумію, що розлучився з їх мамами, але я завжди пам’ятав про них. Можливо, вони взагалі ніколи не згадували за мене?

Зараз я вже не заробляю стільки, як пару років тому, робота не перспективна, грошей я не відкладав, бо весь час віддавав більшу частину заробітку своїм дітям. Єдине, що я зараз хочу — це просто спілкуватись з ними, інколи бачитись, приходити в гості та не почуватись самотнім. Все частіше задумуюсь над тим, що я просто їм не потрібен. Років вже не вернути, мій час невпинно збігає, а я залишився один.

А як би ви вчинили, будучи на місці цього чоловіка?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector