Матвій вже й забув, що допоміг бідній узбечці, а вже наступного ранку до його дому під’їхав мерседес

Контролерка ретельно перевіряла квитки у людей і робила це з дуже незадоволеним виглядом. Автобус був забитий людьми, і від цього було дуже некомфортно.

– Інваліди, школярі, пенсіонери, показуємо квитки. Звикли, що всі вірять вам на слово. Якщо немає посвідчення, то штраф пропишу — кричала сердита жінка.

Біля 12-річного хлопчика контролерка стала знову обурюватися, тому що їй не сподобалося, що у нього стирчить портфель.

Малий не слухав її, він був захоплений грою і музикою в навушниках. Потім Матвій побачив, що вона зупинилася поряд з іноземкою, і поспішив зняти навушники.

– У вас немає квитка, тому платіть штраф.

– А як я платитиму? У мене грошей немає з собою, я їх забула уранці вдома — сказала дівчина.

– Усі ви так говорите. Знаю я таких. А якби перевірка була, то відразу б гроші знайшлися — сказала контролерка.

– Зі мною таке вперше, я вас не обманюю. Зрозумійте мене, будь ласка, я правда не спеціально — виправдовувалася бідолашна.

– Виходьте! Я не буду везти вас без квитка.

– Я не можу вийти, мені потрібно доїхати на роботу.

– Тоді я викликаю поліцію.

– Я заплачу штраф за неї — сказав Матвій.

– А ти хто такий? Ще зовсім мале, а таке нерозумне. Допоможеш таким один раз, то вони тобі потім на голову сядуть, ще й ніжки звісять.

– То скільки я вам винен? – запитав хлопчик і почав копирсатися в рюкзаку.

– Таким, як вона, в поліції сидіти потрібно, але діло твоє, — пробурмотіла контролерка.

Узбечка була дуже вдячна хлопчикові. Нечасто їй зустрічалися люди, які готові віддати свої гроші, щоб допомогти незнайомій людині.

– Не треба мені подяк! Я зробив те, що повинен був. А як інакше? Я ж бачу, що ви хороша людина, — сказав Матвій.

Жінці було соромно, тому що він подумав, що вона потребує допомоги. Хлопчик вийшов на зупинці, і узбечка побігла за ним, щоб ще раз подякувати. Вона сказала, що у неї зламалася машина, а усі гроші залишилися там. Їй довелося бігти на автобус, щоб встигнути на роботу, але виявилось, що гроші вона залишила.

– Тож ти не хвилюйся! Я маю можливість тобі віддячити. От тільки як? – запитала жінка.

– Я і не хвилююся, але винагороди ніякої не потребую, — сказав хлопчик і втік.

Узбечка хотіла наздогнати хлопчика, але раптом на її плече лягла чиясь рука. Перед нею стояла жінка із здивованим видом.

– А ви хто йому? Просто, я перший раз вас бачу тут, а тут школа, — запитала жінка.

Динара розповіла їй про те, як благородно поступив хлопчик. Жінка посміхнулася, але її зовсім не здивувала почута історія. Вона сказала, що це її учень, і він завжди відноситься до людей з добром. Усім, кому тільки можна, він завжди допоможе справою або словом.

– Він дуже хороший, і вам пощастило, що ви зустріли його.

Динара вже забула про те, що вона поспішала на роботу — дуже вже хотіла віддячити дитині.

– А розкажіть мені про нього! Що він любить, чим цікавиться?

– Матвій у захваті від спорту, але от позайматися йому не завжди вдається.

– Чому?

– В школі старезний інвентар.

Динара не була бідною жінкою, зовсім навіть навпаки. У неї був свій бізнес, і грошей було більш ніж вдосталь. Того дня була скромно одягнута, бо планувала після роботи забігти на пікнік до найкращої подруги.

Про часи, коли не вистачає навіть на хліб, узбечка знає не з чуток — сама з такого ледь виплуталася. Коли її фінансове становище покращилося, то Динара стала купувати собі дорогі речі, але незабаром зрозуміла, що це зовсім не приносить їй радість.

В неї різко з’явилося багато друзів і прихильників. Виявилось, що усіх цікавили тільки її гроші, а не вона сама. Тоді жінка і розчарувалася в людях.

Але своєму маленькому рятівнику щиро хотіла віддячити.

Один раз зустріла хлопчика біля школи і дала йому пакет. Матвій не хотів приймати подарунок, але жінка наполягла.

Удома він побачив в пакеті новий спортивний костюм і конверт з грошима.

– Це звідки? – запитав батько.

Син розповів усю правду. Чоловік пригадав собі, як того дня дуже лаявся на хлопчика за те, що він витратив усі тижневі кишенькові всього за день. Але зараз він дізнався, куди насправді були витрачені ті гроші.

– Я би дуже хотів познайомитися з цією щедрою і вдячною жінкою, але як її тепер знайти.

Через деякий час йому таки вдалося дізнатися ім’я таємничої незнайомки від адміністрації школи, яка закупила на її кошти новенький спортивний інвентар.

Батько Матвія знайшов її в інтернеті, упізнавши місце її роботи. Він купив для неї розкішний букет квітів, і пішов на зустріч.

Динара дуже розгубилася, коли чоловік до неї підійшов, не розуміла, як його сприймати.

– Ви хто? Ми знайомі?

– Я батько Матвія.

Через деякий час вони вже сиділи в ресторані і мило спілкувалися. То була не перша і, звісно ж, не остання зустріч. Їм було дуже добре разом, і чоловік вже не уявляв своє життя без цієї жінки. Незабаром Сергій представив свою наречену синові, який дуже цьому здивувався.

– А я ж казав, що ви хороша людина. Радий за вас, впевнений, що татові буде з вами дуже добре, — сказав Матвій.

Динара вийшла за Сергія заміж і була дуже щасливою, бо нарешті знайшла своє вірне і єдине кохання.

Через деякий час народила сина, і тепер новоспечена сім’я виховувала двох дітей. Матвій дуже любив Динару і вважав її своєю мамою.Завдяки своїй доброті, він ощасливив і себе, і самотнього батька. Якби люди були трохи добріші один до одного, то навкруги було б більше щасливих людей.

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Завантаження...
Думки навиворіт

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector